Connect with us

З життя

Несподівана гостя на дачі

Published

on

На дачі завелася миша. Лариса каже, що я, як чоловік, повинен “спіймати цю мерзоту, поки вона не з’їла нашу дачу”. Я просто уточнив, чи ловити мишей повинен кіт, чи все ж таки я.

У відсутність кота його обов’язки переходять до мене, пояснила Лариса. Спати, їсти і ледарювати я вже навчився, прийшов час полювати. Чи я не відчуваю запаху дичини? Де мої інстинкти? Для мене дичина починається з ведмедя. Але Лариса не хоче чекати, поки з щілин полізуть ведмеді. Вона пригрозила покликати на допомогу сусіда Іванка.

Цей Іванко псує мені всю дачу. Він і траву косять як Зевс, і корів не боїться, і дрова краде краще за мене. А тепер він ще й мишолов. Я придбав сопілку а-ля подія в Гамельні.

Зіграв «Куди йде дитинство», потім полонез Огінського. Миша не відреагувала. Зате прийшла сусідка, запропонувала добити того, кого ми тут ріжемо. Тоді я зібрав пастку з труб і противаг. Інструкцію знайшов на Ютубі. Відео називається «40 мишей за три хвилини». Приманку ми купили в магазині. Лариса вибрала для миші кукурудзяні палички за 1 євро. Я сказав: «Забагато буде» і взяв вівсяні пластівці за 30 центів. Продавчиня вирішила, що я шкодую Ларисі кукурудзи.

Вона вперше побачила такого жаднюгу. Ютуб намалював мишей дурними істотами. Це не більш ніж голівудський штамп. Справжня миша знає фізику і вміє читати. Вона екстраверт, приходить до нас дивитися на вогонь у каміні, сідає в центрі кімнати. Пастку з труб і палиць вона відвідала, все з’їла і вийшла з почуттям глибокої вдячності. Тоді я купив пастку з липкого картону.

Миша мала прилипнути. Все розклав, насипав пластівців. Миша з’їла і картон, і клей, і пластівці. Такий апетит у людини. Я вивчив усі види капканів. (Деякі б’ють по пальцях просто так, від нудьги). Я ночував на кухні з арбалетом.

Чув іронічний сміх з-під каміна. Для нас з мишею ця дача стала надто тісною. А потім вона втопилася. У туалеті. Сама. Коли у Лариси хороший настрій, вона каже, що миша хотіла пити і посковзнулась.

Якщо Ларису розсердити, то миша втопилася, бо жити зі мною нестерпно. Насправді спрацювала сопілка. Не відразу, бо я не Диззі Ґіллеспі, і не можу втопити клієнтів з двох нот.

Так вперше хтось здох від моєї музики, як і передбачала Лариса.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 6 =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Дівчина за межами огорожі: Рішення на межі…

Дівчина стояла по той бік огорожі. Не було жодних сумнівів у її намірі зістрибнути з моста… Щойно розпочалася нічна зміна,...

З життя1 годину ago

Очікування радості

Чекання щастя Кажуть, що чекання щастя солодше за саме щастя. Бо поки його чекаєш, уявляєш, мрієш — ти вже щасливий....

З життя2 години ago

Серце, сповнене любові

Кохаюче серце Роман стояв біля вікна, дивився на сонячний двір. У сусідньому будинку був магазин «Сільпо», люди ходили туди через...

З життя3 години ago

Мамо, не заважай — я йду назавжди!

Юлія прокинулася раніше, ніж зазвичай. У день свого народження вона встигла приготувари овочі для салатів, замаринувати м’ясо, почистити картоплю —...

З життя3 години ago

Привіт, нове знайомство!

Ось перероблена історія з урахуванням українських культурних особливостей: Привіт, Марічку! — Марю, привіт. Що робиш? — почула вона у трубці...

З життя4 години ago

Молода жінка з власним житлом прагне любові й сімейного щастя…

Життя точилося своїм черговим руслом, а у бухгалтерії завжди знаходився привід для святкування. Ось і тепер колектив зібрався за столом,...

З життя4 години ago

Минуле тримає, поки не змінити…

Минуле не відпустить, поки не виправиш… У кав’ярні повно людей. Дмитро заздалегідь замовив столик, щоб відсвяткувати свої іменини — інакше...

З життя5 години ago

Кисень на межі

**Нема чим дихати** Оля повільно повернула ключ у замку, уважно зайшла в квартиру. Як би вона не намагалася зачинити двері...