Невисланий лист: Історія самотності та материнських переживань

Одна жінка вирішила написати листа своїй доньці. Вона образилась, бо донька не телефонувала і рідко приїжджала. Це сталося давно, тоді ще не було ані інтернету, ані мобільних. Була пошта. Біля пошти стояла синя поштова скринька.

От в цю скриньку розлючена і ображена мати всунула конверт з листом.

Вона висловила все, що думала. І ще додала, що донька нареветься. Що у неї також діти виростуть і покинуть її. І чоловік піде, і все таке. Таке ж трапляється. А ще можна захворіти, а до тебе нікому діла не буде. І тоді невдячна донька зрозуміє, що не можна залишати своїх рідних. І хоча б з днем народження треба вітати! Загалом, багато образливого і неприємного написала мати доньці.

А все чому? Тому що був день народження. І одна сусідка по дачі спершу запитувала, чи вітала донька жінку? Надіслала переказ або посилку? А може, приїде на ювілей? Ах, невідомо? Дивно. Як це рідну матір не провідати? — все таке казала сусідка.

Так ось, жінка в тумані образи написала й відправила гнівного листа. А потім прийшла до тями. Навіщо вона це зробила? З розуму зійшла? Навіщо написала образливі і злі слова?

А на пошті лист не повертають. Кажуть: мовляв, лист пішов. Жінка тільки вранці здогадалася до пошти піти. Але вже пізно було. Немає листа. Летить з вітанням до доньки в столицю. Мамине побажання та образливі слова, отак!

Так ця мати сіла на потяг і за добу дісталася до столиці. Витратила купу грошей, довелося купити квиток у перекупника. Дісталася і дізналася, що донька лежить у лікарні, а зять з двома дітьми метушиться й турбується. І просто не хотіли хвилювати матір, вирішили, що потім повідомлять. Справа серйозна, – і зять не зателефонував, не привітав, так вийшло. А донька і не могла подзвонити.

Зять зрадів, що теща приїхала. Навіть сказав про провісне материнське серце. “Ви відчули, Марія Миколаївна, що з Надійкою справи погані. І приїхали допомагати, дякую вам, я тут ледве утримуюсь! Це Надійка просила вас не хвилювати!”.

Провісне серце, ну треба ж. Марія Миколаївна ледь не плакала від сорому, але відразу зайнялася онуками і прибиранням. І щодня вибігала на перший поверх до поштових скриньок. І отримала власний злий лист. Навіть руки затремтіли, сльози навернулися, коли вона перечитала гидоти, що написала рідній донечці. Надійці…

Лист Марія Миколаївна спалила. І подумки попросила прощення за такий вчинок. Вона робила все, щоб допомогти зятеві, доглянути за дітьми, обід приготувати і вечерю… І подумки розмовляла з Надійкою. У лікарню до доньки не пускали…

Донька одужала. І щиро дякувала матері за допомогу, за те, що мати відчула і приїхала. Марно вони з чоловіком хотіли приховати хворобу. “Що б я без тебе робила, матусю?” – такі слова казала донька, а зять теж хвалив і дякував.

І все добре закінчилося.
Бо так розпорядилася доля. Але краще ніколи не писати і не відправляти листи у гніві, в миттєвій образі. Зараз такі повідомлення приходять миттєво, – іноді вже нічого зробити не можна.