Незвичайне знайомство

Щоденник

Сьогодні в мене ювілей шістдесят років. Не стара ще, але вже й не молода, хоча й пожилою себе не називаю. Занадто енергійна та ділова. Усе в мене в руках горить, багато що вмію, і завжди жартую:

У мене ще пороху в порохівницях вистачить, навіть поділитися можу! і регочу.

У кафе зібралося багато гостей: чоловік, два сини з дружинами, родичі, колишні колеги. На роботу я вже не повернусь на підприємстві, де пропрацювала роками головним бухгалтером, попрощалась і обіцяла:

Не надовго буду вас відвідувати Але й не уявляю, як це сидіти вдома на пенсії. Та ж усі до цього дійдуть Тепер моя черга.

Колеги поважали мене за доброту, за те, що завжди допоможу і пораду дам. Директор шкодував, що такий фахівець йде, але що поробиш? А колеги теж жаліли:

Оленко Миколаївно, не дамо вам спокою, дзвонитимемо! Хто ж нам підкаже? сміялися вони, провожаючи мене.

Дзвоніть, дівчатка, дзвоніть, я не проти

А тепер усі зібралися в кафе гарні, радісні. А ювілярка просто диво: ніби помолодшала, а не навпаки. На мені довге кавове плаття, на шиї розкішні намиста з натурального каменю, навіть туфлі на невисокому підборі. Це для мене важливо адже вже й не пригадую, коли востаннє вдягала каблуки.

Мамо, яка ж ти гарна! хвалили мене сини, даруючи по великому букету троянд.

Дякую, мої любі, обіймала їх по черзі.

Святкування вдалося, усі залишилися задоволені. А мій чоловік Тарас ледве відводив від мене очі сьогодні я була особливо гарна. Ми з ним прожили добру, мирну життя майже сорок років, поважали одне одного, виховали гідних синів, а тепер маємо право пожити для себе.

Тарасе, кидай роботу, годі вже їздити, умовляла я.

Гаразд, Олю, подумаю. Я теж не уявляю, як це сидіти вдома. Планую працювати до сімдесяти як здоровя дозволить. Наше покоління працьовите, без роботи ніяк, відповів він.

З цим я згодна. Нас так виховали

Наступного дня я прокинулася рано. У нас у гостях обидва сини з дружинами, сестра з чоловіком і стара мати. Тарас побудував котедж його фахівці, звичайно, але він сам керував. Досі працює в будівельній компанії. Розвернувся на славу матеріали були під рукою, виписував дешевше, та й для себе. Тепер радіє, що збудував великий двоповерховий дім родичів у нас багато, і всім знайдеться місце.

Я метушилася на просторий, світлій кухні. Гості поїдуть увечері, треба всіх нагодувати. Сини люблять мамин вишневий пиріг він уже в духовці.

Прокинуться, будуть чай з пирогом пити, а хто й каву. Люблю гостей приймати весело. А то вдвох з чоловіком у такому домі Хоча ще мама, але її майже не помітно рідко виходить у двір, хворіє.

Чую за спиною голос Тараса:

Олю, і сьогодні не лежиться? Все-таки шістдесят минуло! Треба себе берегти, сміявся він. Хто б говорив додав, знаючи мій неспокійний характер.

Та хіба я буду лежати, коли гості в домі? Завжди рано вставала, готувала сніданок собі й чоловікові. Завжди смачний і ситний так ми звикли. Тим більше Тарас, сідаючи за стіл, завжди жартував:

Сніданок зїж сам, обідом поділись із другом, а вечерю

А вечерю?

Вечерю теж сам зїм! продовжував він, і ми обидва сміялися.

Гості поступово прокинулися, зібралися на кухні веселощі тривали.

Гарно у вас тут, сказала сестра Марія. Краса, затишок, чистота, а двір який доглянутий. Молодець, Олю.

Та що я? Без Тараса нічого б не вийшло. Ось мій головний помічник, потріпала я чоловіка по волоссю.

А Тарас, ніжно дивлячись на мене, теж похвалив:

Так, Оленка моя чарівна сама невсипуща і мене підтягує. А удвох, як відомо, і гори зрушити можна

Пощастило вам обом, промовила Марія.

Ой, точно! підхопив Тарас. Я щасливий з моєю Олею. Навіть не уявляю, як би склалося життя, якби ми тоді не зустрілися

Усі засміялися адже історію нашого знайомства знали всі.

Так, історія протягла я. Я теж не уявляю життя без тебе, Тарасе.

Мам, розкажи! Хоч і чули сто разів, попросив молодший син. Краще тато, у тебе яскравіше.

У далекі студентські роки з нами стався кумедний випадок у автобусі. Тарас їхав після пар додому. Народу як завжди, повно. Він стояв, уткнувшись у конспект, щось вивчав вдома не хотілося витрачати час. Після пар завжди тягло погуляти, але з Оксаною вже тиждень як посварився. Вона мовчала, і він не дуже намагався помиритися щось зупиняло. Тим більше після знайомства з його матірю.

Сину, не сподобалась мені твоя Оксана. Щось хиже в її погляді, і зовсім не доброзичлива. Уперше до нас при