Обери собі наречену з природною красою: знаю, як зараз “конфеток” створюють.

– Синку, прошу тебе, обирай собі наречену з природною красою. А то знаю я, як вони зараз із себе “лялечок” роблять.
– Мамо, чому це ти про наречених заговорила? Я ж вчуся, мені не до наречених зараз.
– І це правильно. Спочатку навчання, потім робота, і лише потім сім’я. Знаєш, я передачу дивилася сьогодні, так там хлопець одружився на красуні, все добре було. Поки вона не народила дитину.
Він виявився дуже негарним, не схожим на батьків. Потім вона народжує ще одну, такий самий народився, як і той. Чоловік не міг зрозуміти, як у гарних батьків могли з’явитися такі діти.
Якось у гостях у батьків дружини він побачив її фото в дитинстві і все зрозумів. Вона була дуже негарною, і коли стало можливим – батьки їй пластичні операції зробили, і стала вона красунею. Але гени не обдуриш, діти успадкували її зовнішність. Чоловік розійшовся з нею через обман.
– Мамо, ти це до чого мені розповіла? До речі, я читав про це, десь у Китаї чи Кореї ця історія сталася.
– До того, синку, що треба вивчити уважно генетику майбутньої дружини. Щоб діти були гарними й здоровими. І дивися, з величезними губами, татуюваннями, пірсингом, навіть не приводь.
Андрій втомився вже слухати від мами поради щодо наречених. Вона підбирала під себе, щоб їй подобалася в першу чергу. Його це смішило і забавляло. До пори, до часу. Поки мама не вирішила сама знайти підходящу пару для синочка.
– Знайомся, Андрію, це Оксана. Вона працює в бібліотеці. Розумна і начитана дівчина. Любить ходити в кіно, так що, можеш запросити, вона буде не проти.
– Добрий день, Оксано. Я, на жаль, зайнятий, до сесії треба готуватися..
Андрій зайшов у свою кімнату. Ну мама, чого удумала, Розою з Київського телебачення стала..
Через тиждень у вітальні сиділа чергова наречена.
– Синку, уявляєш, до тітки Ніни племінниця приїхала в гості, міста не знає, може покажеш?
– Мамо, я зайнятий, готуюся ж до іспитів.. Вітання тітці Ніні.
– Андрійку, ну що знову не так? Симпатичні ж дівчата, все своє, природне. Я ж поганого не пораджу. І розумні такі, не сидять в цих своїх стаграмах.
– В Інстаграмах, мамо.. Годі вже мене сватати, я сам собі оберу пару, без твоєї допомоги!
Аллі Миколаївні було прикро таке слухати. Адже Андрійко був її сенсом життя. Вона народила його у 43 роки, і інакше, як дивом, не могла назвати його появу. Багато років вона вважалася безплідною, поки хтось не почав ворушитись у животі. Шкода, чоловік не дожив до повноліття сина.
Їй дуже хотілося онуків. Але від правильної невістки. Дарма син її не слухає. Не враховує її мудрість. Ну, нічого, вона знайде йому пару. Він потім ще дякую скаже.
Після закінчення навчання Андрій знайшов роботу за спеціальністю. Алла Миколаївна поставила умову синові. Щоб він одружився цього року. Але, на дівчині, яку вона схвалить, іншу на поріг не пустить.
– Синку, я вже у віці, хочеться встигнути онуків поняньчити. Але дівчина повинна бути порядною, правильною, і з природною зовнішністю. Тільки тоді ти будеш щасливим. І я теж.
Андрій намагався її переконати, що це тільки йому вирішувати, на кому одружуватись. Але мама стояла на своєму.
– Мамо, настав час познайомити тебе з кимось. Ти повинна прийняти цей вибір, якщо любиш мене. Завтра я приведу на вечерю свою пару.
Алла Миколаївна вирішила подивитися, кого ж обрав її син. Вона була впевнена, що дівчина обов’язково буде вся напічкана уколами краси, адже чоловіки сліпі, не помічають очевидного, не цінують природність. Алла Миколаївна все висловить цій дівчині, головне, не “переборщити”.
– Доброго вечора, Алло Миколаївно, я Костик.
– Здравствуйте, Костянтине. Дуже приємно. Ви, мабуть, працюєте з Андрійком? Щось раніше я вас не чула. А де ж наречена, синку?
– Мамо, Костя і я.. Ну, взагалі.. Ми пара!
– В сенсі, пара, синку?! Як це так?
– Ну, я з тих.. Хто з хлопцями.. Ми з ним хочемо зійтися і жити разом. Можливо, навіть одружимось, за кордоном тільки.. І дитинку заведемо потім..
Алла Миколаївна присіла на стілець, тримаючи в руках тарілку з варениками. Як же це так, що він таке каже, її синок..
– Мамо, ми швидко перекусимо, і побіжимо. Погода така гарна, хочемо в парку прогулятися..
Алла Миколаївна довго не могла прийти в себе. Що вона людям скаже, а як же онуки, як взагалі таке могло статись? Це ж неправильно..
Андрій з Костиком, набравши вареників у паперовий пакет, вийшли на вулицю.
– Андрійку, мені її шкода прям.. Ти бачив її обличчя?
– Нічого, Костька, повір, мамі це тільки на користь піде. І мені теж, сподіваюсь.
– Вірочко, привіт, дорога. Ми з Костиком тільки від мами..
– Ну, як все пройшло? Мама повірила в твою легенду?
– Та наче повірила, сидить досі на стільці, мабуть, до тями приходить. Ну, вона сама винна. Не треба було мене змушувати.
Андрій попрощався з Костиком, взяв Віру за руку, і вони пішли гуляти. Віра була його однокурсницею, вони давно були разом. Любила сидіти в Інстаграм, на руці у неї був невеликий тату в вигляді змійки. А ще, у Віри були пухкі губи, не від природи, а від косметолога. Все те, чого так боялася Алла Миколаївна.
Андрій був щасливий поруч з нею. Віра була начитаною, цікавою особистістю, вона знала кілька мов, і мріяла про дітей. От тільки він розумів, що мама ніколи не зможе її прийняти. Вона була “неправильною” для неї. І їхнє життя мама перетворила б на ад. Андрій не хотів цього, тому вигадав хитрість з визнанням.
Прийшовши ввечері додому, він застав маму на кухні, з серцевими краплями на столі.
– Сину, як ти міг.. Добре, що батько цього не бачив.. Ти ж хлопець, тобі на дівчині треба одружитись, щоб вона дітей народжувала, а не от це все.. Як ми жити тепер будемо, а?
– Мамо, ну а що робити, дівчата он всі зараз пішли, як під копірку. А у Костика все своє, природне. Ти ж сама “топила” за природну красу..
– Господи, синку, та нехай краще буде з губами, як у качки, вся в тату, так все, що завгодно, але тільки щоб це була дівчина, а не чоловік.. Я навіть на жінку з дитиною згодна..
– Мамо, ну не журися.. Приведу я тобі дівчину, хоч завтра!
– Правда, синку? Я так рада буду, а то чого тут тільки не передумала.. Я качку запечу, тортик куплю..
Алла Миколаївна при вигляді Віри розплилася в усмішці. Не обманув, привів дівчину. Та красуня яка виявилася, ну і що, що губи не свої, і татуювання дуже навіть симпатичне.
Алла Миколаївна душі не чаяла в Вірочці. А коли невістка народила двійнят, радості Алли Миколаївни не було меж. Одразу двох онуків, хлопчика та дівчинку. Найкрасивіших онуків у світі!
Часто батькам не подобається вибір їхніх дітей. От не подобається, і все тут, не лежить душа. Але, треба розуміти і поважати вибір своєї дитини. І хоча б не шкодити їм, не намагатися зруйнувати їхні відносини. Час покаже, правильний вибір був чи ні, а батькам залишається просто приймати ситуацію. Або дітям доведеться йти на хитрощі.