Connect with us

З життя

Он разрушает семью изнутри: страх перед родственником мужа

Published

on

Он разъедает нас изнутри: я боюсь, что дядя мужа уничтожит нашу семью

Муж мой всегда прислушивался к своему дяде — Виктору Павловичу. Уважал его, ставил в пример, во всём ему доверял. А я с самого начала не понимала, чем этот человек заслужил такое почтение. Грубый, вспыльчивый, вечно со всеми в конфликте — будь то соседи, коллеги или родня. Даже на прежней работе его терпели только из-за стажа, хотя и там он успел перессориться с доброй половиной сотрудников.

Но всё изменилось, когда Виктор Павлович взял моего мужа, Дмитрия, к себе в бригаду. До него там никто долго не задерживался — все уходили максимум через полгода. Дядя придирался к каждой мелочи, давил, сваливал вину на других. Но Дима — человек незлобивый, неконфликтный. Терпел, молча переделывал работу, сглаживал его вспышки гнева. Иногда, конечно, срывался, но потом они мирились. Работа ему даже нравилась, хоть несправедливый расклад с деньгами — половину дяде, половину ему — всегда меня возмущал.

После свадьбы я поняла: Дмитрию нельзя пить. Он становится другим — злым, непредсказуемым. Я надеялась, что Виктор Павлович как-то повлияет, образумит его. Ведь муж им восхищался. Но всё пошло под откос. Вместо помощи — только подливал масла в огонь. Они стали вместе пропадать в барах, напиваться. После таких вечеров Дима возвращался в ужасном состоянии. А когда я пыталась поговорить, он твердил, что «мужчина в доме главный, а жена должна слушаться». Эти слова, я уверена, вложил в него дядя.

Позже, во время одной из ссор, Дмитрий начал повторять за дядей всякие нелепые вещи про мою мать. Мол, она интриганка, настраивает всех против него. Хотя виделись они всего пару раз, и оба раза — вежливо, без претензий. Мне стало ясно: дядя не просто влияет — он сознательно настраивает мужа против моей семьи. Против меня.

Мы с Димой всегда всё решали вместе. А теперь он отдаляется. Мои советы игнорирует, любое замечание воспринимает в штыки. Словно я — враг его дяди, а не жена. Я видела, как меняется мой муж, и понимала, что корень всех бед — Виктор Павлович. Но как бороться с человеком, которого твой супруг считает непререкаемым авторитетом?

А потом случилось неожиданное: Виктора Павловича уволили. Очередной скандал, руководство не выдержало. А Дмитрия, наоборот, повысили. Его поставили на место дяди. Это стал удар по самолюбию Виктора. Он уехал из города, якобы «ненадолго», но, как я узнала, просто не смог смириться, что теперь он — ниже по положению.

И вот недавно мой муж сообщил, что дядя возвращается. Ему предложили место помощника — под началом Дмитрия. Я была в панике. Умоляла мужа поговорить с начальством, найти другого напарника. Но он даже слушать не стал. Сказал, что без помощника не справится, а с дядей у них раньше всё получалось.

Только я-то знаю, чем это кончится. Он не смирится с тем, что теперь подчиняется племяннику. Найдёт, за что зацепиться, как подставить. Подсидит. Разрушит всё. У него в этом опыт. Он завидует. Он не умеет работать на равных. Он всегда тянет одеяло на себя.

Я больше не узнаю своего мужа. Он как будто кукла в руках дяди. И если так пойдёт дальше — боюсь, мы не выдержим. Либо он потеряет работу, либо я потеряю семью. А может, и то, и другое. Я не знаю, как жить с этим гнетущим ожиданием. Как спасти то, что у нас ещё есть…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 + 7 =

Також цікаво:

UA8 хвилин ago

**Нічне таксі за двісті гривень**

Я була на дев'ятому місяці вагітності, перейми йшли кожні п'ять хвилин, а чоловік вирішив, що вечеря з клієнтом важливіша, ніж...

DE41 хвилина ago

Werde die Wehen zu früh und ohne Hilfe

Als Lea um vier Uhr morgens die Augen aufschlug, lag Mika quer im Bett, ein Fuß auf ihrem Bauch, und...

UA2 години ago

Кудлатий з-під Тального, дві тисячі гривень і дзвінок до Дарини

Цуценя лежало в канаві біля дороги на Синьків — там, де закінчується асфальт і починається щебінка до кар'єру. Скручене в...

UA3 години ago

Дочка обрізала волосся заради подруги — а через день мене викликали до школи криком у слухавці

Мене звати Оксана, мені тридцять шість, я живу в Житомирі й працюю бухгалтеркою на меблевій фабриці. Три місяці тому я...

UA3 години ago

Ключ від холодильника на Вересковій

Тріск, з яким той замок луснув на кахлі, чую й досі. Але перш ніж до цього дійшло, було ще вісімнадцять...

UA3 години ago

Дванадцять весен Оксани

Ярослав повернувся у дев'яносто восьмому. Двадцять один рік, контузія, осколок у лівому плечі — ще й досі виходить дрібними скалками,...

DE3 години ago

Die Kaffeetafel bei Wagners in Lindenhof

Ich bringe seit elf Jahren die Brötchen zu den Wagners, immer sonntags gegen halb neun, mit dem Fahrrad, weil der...

DE3 години ago

Werkstatt in Gelsenkirchen, dreiundvierzig Jahre alt

Meine Schwiegermutter hat zu jedem, der es hören wollte, gesagt, ich hätte ihren Sohn "aufgefressen". So ihr Wort. Als würde...