Connect with us

З життя

Остання можливість

Published

on

— Уб’ю, сукін син!

Володимир лупав кулаками у двері хати, а зібрався на подвір’ї народ увесь його вмовляв:

— Воводя, та що ти робиш? Завтра знову прощення проситимеш! І не соромно? Двоє діточок підняли, Оленка твоя жодного разу приводу не дала, а ти й себе ганьбиш, і її!

Воводя до воріт повернувсь:

— Вам тут шо, кіно показую? Ну-мо розбігайтесь!

Люди й не подумали йти. Сусідка Володимира й Олени промовила:

— Воводя, та чого ти розходився? Має ж бути причина?

— Причина? Оленка й є причина! Я до неї… Я до неї всією душею, а вона? Усміхається всім, от, замкнулася в хаті, а з ким?

Володимир зійшов з ґанку, сів на лавку. Говорив голосом втомленим, плаксивим, і слухати такий тон від здоровенного чоловіка було дивно й неприємно.

Сусідка лагідно заговорила:

— Даремно ти на дружину наклеп несеш… Добра вона в тебе. Чесна.

Воводя вже ледве чутно відповів:

— Не любить вона мене, тіто Галю. Я ж селюк, а вона міська, от і дивиться все ліворуч.

— Ой, дурню ти… Таких дурнів, як ти, ще пошукати треба…

Але Володимир її слів уже не чув. Спав, схиливши голову на груди. Тіто Галя легенько штовхнула його, хтось підклав під голову кепку, і Воводя витягнувся на лавці.

— Ну, от і все, тепер, поки не проспиться — не встане.

***

П’ятнадцять років тому Володимир поїхав до міста вчитися на екскаваторника. Село тоді розросталося, хати будували. Люди казали, що ще трохи — і все, можна буде містом називати. Жарт жартом, а дворів чимало. І не страшно, що нема багатоповерхівок, а зручності на дворі, головне — населення.

У сільському господарстві була своя будівельна бригада. Будували хати для фахівців, а тут і клуб задумали. Та не якийсь там, бо якийсь у них уже був — у звичайній дерев’яній хаті. А мурований, щоб на два поверхи, і щоб гуртки різні.

І екскаватор свій був, і багато чого, тільки працювати особливо нікому. Водії були, трактористи, а таких фахівців — ні. Тоді вибрали Воводю та Юрка з протилежного берега села й відправили до міста.

Воводя й Юрко ніколи не дружили. Більше того — ладу не знали. А все через те, що дівчата їм подобалися одні й ті самі. Навіть носи один одному пару разів розбивали.

У місті їх поселили в одну кімнату, хочеш не хочеш — довелося спілкуватись. Юрко одразу сказав:

— Мені треба міську знайти, щоб тут, у місті, залишитись.

Воводя тоді здивувався:

— Як же так? Господарство за тебе платить, а ти тут залишишся?

Юрко розсміявся:

— Ну й дурень ти. Так усі нормальні роблять. Що в селі робити?

Володимир лише хмикнув:

— Ну, чекають тут на тебе, такого красеня.

Через три дні Володимир побачив Юрка з дівчиною. Побачив — і мало не збожеволів. Він закохався з першого погляду, як тільки побачив Олену.

Ввечері спитав у Юрка:

— Хто та дівчина була з тобою?

— О, Оленка. Вона міська, з бабусею живе, отже, житло скоро звільниться.

— Закохався, чи що?

— Жартуєш? Дошка-дошкою, я люблю з форм**Воводя** глянув на **Олену**, яка стояла на ґанку з рукою на животі, і раптом усміхнувся — він знав, що цього разу справа не у **Юрку**, а в його власному щасті, яке вже ніколи не втече.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять + 17 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Жажда тишины и покоя

— Доброе утро, — пробормотала Алевтина, вваливаясь в кабинет и плюхаясь в кресло. Компьютер загудел, а за окном серые тучи...

З життя7 хвилин ago

Бунтівні мами

**Непокірні матері** Коли Богдан і Соломія одружилися, обидві родини раділи. Ганна, мати Богдана, навіть прослезилася біля палацу урочистостей. А Марія,...

З життя1 годину ago

«Маленький секрет, що вражає лікаря!»

«Я знаю, як вилікувати вашого сина», — прошепотів хлопчик. Те, що сталося далі, приголомшило лікаря-професора! Стінки дитячого онкологічного відділення обласної...

З життя2 години ago

Чоловік пішов, але зробив помилку

Коли Святослав повернувся додому в п’ятницю ввечері, у хаті пахло смаженою картоплею та чимсь кислуватим. Він зморщився: Оксана знову готувала...

З життя2 години ago

Безмовність на повну силу

Тихо, як є Коли Дарка сказала «мені набридло мовчати», вона не кричала. Просто поклала ложку на стіл, подивилась у вікно...

З життя3 години ago

СЕРДЦЕ ЗАЧЕКАЄ НОВЕ ЖИТТЯ

СЕРЦЕ ЗНОВУ Б’ЄТЬСЯ Оксана народила свою Марійку невідомо від кого. Як то кажуть, “послизнулась” до шлюбу. Так, за Оксаною активно...

З життя3 години ago

Безнадійна роль

Безвихідь ролі Оксана вперше подумала про розлучення через півроку після весілля. Але тест показав дві смужки, і ця думка розчинилася...

З життя4 години ago

Відчинені горизонти

Сьогодні, коли Ярина повернулася з магазину, двері у квартиру були ледь відчинені. Не навстіж — просто не до кінця замкнені....