Connect with us

З життя

Отцовские ботинки и мальчик, стремящийся в них шагнуть

Published

on

10 июня, утро

Тишину нашего домика на окраине Екатеринбурга нарушало странное постукивание. Солнце едва пробивалось сквозь занавески, на кухне пахло свежими блинами, а я как раз собирался дописать письмо сестре в Омск. Но вместо этого обнаружил в коридоре внука Ваню — курносого, с торчащими во все стороны волосами, в пижаме с медвежатами. Он сосредоточенно ковылял в тяжёлых кирзовых сапогах, которые мой сын Дима оставил у порога перед отъездом на север — вахта на нефтяных месторождениях растянулась на восемь месяцев.

— Попадешь в историю, как дядя Коля с тем ведром кваса, — не удержался я, но мальчишка даже не обернулся, упираясь ладошками в стену для равновесия.

— Я тренируюсь, — проворчал он, спотыкаясь о половик. — Когда папа вернётся, я уже буду ходить в них не хуже его.

Пришлось присесть на старую табуретку, чтобы не расплакаться. Сорок лет назад я так же тыкался в этих самых сапогах по деревенскому дому, пока дед не сказал: «Или снимешь, или выпью весь твой компот». Ваня же упрямо шёл, как солдат на параде, хотя сапоги болтались на нём, как лодки.

— Знаешь, в этих сапогах твой отец первую зарплату получил, — сказал я, когда он остановился передохнуть. — Тридцать тысяч рублей и медаль «За трудовую доблесть».

Ваня вытер рукавом пот со лба и посмотрел на сапоги с новым уважением.

— Тогда я дойду до кухни и обратно. Для начала.

Пришлось одобрительно хмыкнуть. Взрослая жизнь — это ведь не про размер обуви. Это про то, как идешь на мороз за хлебом, потому что семье надо. Как молчишь, когда начальник кричит, чтобы дети не услышали. Как прячешь в ладони последнюю конфету, чтобы отдать её ребёнку.

Но всё начинается здесь — с мальчишки, который в чужой обуви делает первые шаги по скрипучему полу, веря, что так станет ближе к отцу. А потом упадёт, расцарапает коленку, и ты будешь дуть на ранку, понимая: пусть лучше эти сапоги стоят у порога ещё десять лет. Пусть подрастёт.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × чотири =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Життя в обіймах незавершеності

**Щоденниковий запис** Сьогодні зранку я підскочила від одного питання — де мої м’які іграшки? Кімната, ще вчора затишна і знайома,...

З життя1 годину ago

Шкідливе чаклунство

— Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу скаржиться на шум і крики з вашої квартири, — на порозі стояв дільничний, —...

З життя2 години ago

Кіт на прогулянці: занадто голосні кроки!

— Вимкніть вашого шайтан-апарата! Через вас спати не можу! — роздався крик за дверима. Потім хтось почав бити в двері...

З життя3 години ago

Ти стала важливою для когось

— Хоч комусь ти опинилася потрібна — Не потрібен тобі мій син, він тобі життя зруйнує. — Нісенітниця, Наталіє Миколаївно....

З життя4 години ago

Відчуття образи

— Ну що, доню, подумали? Я вчора бачила таку «Рено»! Білу, з шкіряним салоном. Красуня. Всього мільйон сто, — голос...

З життя5 години ago

Час незмінний, люди вражають різноманіттям

Українські сцени завжди різні, лише серця в людях ті самі. — Тетяно, хоч трохи сорому в тебе лишилося?! — голос...

З життя6 години ago

Щасливий випадок

Українська культура: Щастя, мабуть — Оленко, дай мені пояснити! — на порозі стояв захеканий Богдан. — Що вам від мене...

З життя7 години ago

Нудьга на дивані: чому варто встати і щось зробити

“Мамо, ну походьмо гратися у машинки, ти ж обіцяла…” – знову занудив п’ятирічний Дмитро, що зазирнув у кухню. Ганна спершу...