Connect with us

З життя

Переезд ради внучек: как моя квартира стала чужой территорией

Published

on

В тихом городке на юге Урала, где панельные пятиэтажки хранят не меньше секретов, чем бабушкины сундуки, моя жизнь пошла наперекосяк. Я, Галина Николаевна, ради дочери и внучат бросила свой уютный угол, а в итоге сама осталась без угла. В моей же квартире теперь распоряжается какой-то шалопай, а я, как Золушка на пенсии, кручусь между кастрюлями и пеленками.

Когда у моей Леночки родились двойняшки — Настенька и Танюшка — я, не раздумывая, переехала из своего городка в Челябинск. Мою уютную двушку оставила, чтобы помогать дочери в съёмной хрущёвке. Ну а кто, как не мать, придёт на помощь? Готовить, убирать, нянчить — всё это я делала с радостью, пока не началось цирковое представление.

Оказалось, у зятя Егора есть сестра Наталья — дама с характером. Её сынок, 22-летний Витька, внезапно объявился в моей квартире — якобы «на пару месяцев, пока работу не найдёт». Я возмутилась, но Лена взмолилась: «Мама, ну он же родня!» Как же я пожалела потом, что согласилась!

Прошло уже два года. Двойняшки бегают, болтают, а я всё ещё живу в этой тесной квартире, сплю на раскладушке и чувствую себя не бабушкой, а бесплатной домработницей. А моя-то квартира? Витька там устроил коммуналку! Привёл какую-то Катю, мебель испортил, обои ободрал. А платить за коммуналку — это мне, с моей пенсии. Приезжала проверить — так он мне с порога: «Галина Николаевна, не паникуйте, у нас тут порядок!» Да какой уж там порядок — бардак, хоть святых выноси!

Пыталась поговорить с Леной: «Да когда же он съедет-то? Мне домой пора!» А дочь только вздыхает: «Ну мам, Наталья же обещала…» Будто её обещания мне утешение. Жертвую всем ради семьи, а меня же и выставляют виноватой!

Зять Егор отмалчивается, как партизан на допросе. А Наталья, когда я ей позвонила, так и заявила: «Квартира пустует, а Витьке где-то жить надо!» Вот наглость! Чувствую — осталась я и без квартиры, и без уважения.

Соседка по старому дому, тётя Валя, предлагает мне помочь с юристом. Но боюсь — если начну войну, Лена со мной и разговаривать перестанет. Уже сейчас в их глазах я «всем жизнь усложняю». Разрываюсь между справедливостью и страхом потерять дочь.

Каждый день я возюсь с Настенькой и Танюшкой, убираю, готовлю… А Витька с Катькой в моей квартире живут, как помещики, и ржут, когда я прошу за свет заплатить.

И что теперь делать? Простить дочь за её равнодушие? Выгнать Витьку — да рискую внучек не видеть? Или смириться и дальше быть бесплатной нянькой? Люблю я своих малышек, но обида — штука горькая. Мечтала быть бабушкой, а стала приживалкой в собственной жизни.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім + 16 =

Також цікаво:

З життя59 хвилин ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя15 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...