Connect with us

З життя

Переезд ради внучек: как моя квартира стала чужой территорией

Published

on

В тихом городке на юге Урала, где панельные пятиэтажки хранят не меньше секретов, чем бабушкины сундуки, моя жизнь пошла наперекосяк. Я, Галина Николаевна, ради дочери и внучат бросила свой уютный угол, а в итоге сама осталась без угла. В моей же квартире теперь распоряжается какой-то шалопай, а я, как Золушка на пенсии, кручусь между кастрюлями и пеленками.

Когда у моей Леночки родились двойняшки — Настенька и Танюшка — я, не раздумывая, переехала из своего городка в Челябинск. Мою уютную двушку оставила, чтобы помогать дочери в съёмной хрущёвке. Ну а кто, как не мать, придёт на помощь? Готовить, убирать, нянчить — всё это я делала с радостью, пока не началось цирковое представление.

Оказалось, у зятя Егора есть сестра Наталья — дама с характером. Её сынок, 22-летний Витька, внезапно объявился в моей квартире — якобы «на пару месяцев, пока работу не найдёт». Я возмутилась, но Лена взмолилась: «Мама, ну он же родня!» Как же я пожалела потом, что согласилась!

Прошло уже два года. Двойняшки бегают, болтают, а я всё ещё живу в этой тесной квартире, сплю на раскладушке и чувствую себя не бабушкой, а бесплатной домработницей. А моя-то квартира? Витька там устроил коммуналку! Привёл какую-то Катю, мебель испортил, обои ободрал. А платить за коммуналку — это мне, с моей пенсии. Приезжала проверить — так он мне с порога: «Галина Николаевна, не паникуйте, у нас тут порядок!» Да какой уж там порядок — бардак, хоть святых выноси!

Пыталась поговорить с Леной: «Да когда же он съедет-то? Мне домой пора!» А дочь только вздыхает: «Ну мам, Наталья же обещала…» Будто её обещания мне утешение. Жертвую всем ради семьи, а меня же и выставляют виноватой!

Зять Егор отмалчивается, как партизан на допросе. А Наталья, когда я ей позвонила, так и заявила: «Квартира пустует, а Витьке где-то жить надо!» Вот наглость! Чувствую — осталась я и без квартиры, и без уважения.

Соседка по старому дому, тётя Валя, предлагает мне помочь с юристом. Но боюсь — если начну войну, Лена со мной и разговаривать перестанет. Уже сейчас в их глазах я «всем жизнь усложняю». Разрываюсь между справедливостью и страхом потерять дочь.

Каждый день я возюсь с Настенькой и Танюшкой, убираю, готовлю… А Витька с Катькой в моей квартире живут, как помещики, и ржут, когда я прошу за свет заплатить.

И что теперь делать? Простить дочь за её равнодушие? Выгнать Витьку — да рискую внучек не видеть? Или смириться и дальше быть бесплатной нянькой? Люблю я своих малышек, но обида — штука горькая. Мечтала быть бабушкой, а стала приживалкой в собственной жизни.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − 17 =

Також цікаво:

З життя54 хвилини ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя2 години ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя3 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя3 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя4 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя4 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя5 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя5 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...