Connect with us

З життя

Переїхав за кордон, щоб заробити гроші після весілля.

Published

on

Я поїхав за кордон, щоб заробити трохи грошей після того, як ми з Оксаною одружилися. Працював місяць за місяцем і всі гроші віддавав дружині. Після 10 років вирішив повернутися додому. Оксана працювала в одній фірмі та часто їздила у відрядження. Тепер наші діти дорослі, нам по 57 років, і я веду власний бізнес. Одного разу з ділових питань я мусив поїхати за місто до однієї компанії, де в кабінеті директора побачив на фото свою дружину. Я був надзвичайно здивований.

Так вийшло, що ми одружилися з Оксаною одразу після школи. Три роки потому народився наш син, пізніше ще один, а потім дочка. Я одразу влаштувався на роботу і вступив до заочного інституту. Оксана не працювала, а весь свій час присвячувала дітям. Завершивши навчання, я прийняв рішення поїхати до Бельгії. Графік роботи був щомісяця, тому нам ніколи не бракувало грошей. Після повернення я заснував невелику компанію, яка по сьогодні приносить нам хороший прибуток.

Тепер із дружиною нам по 57 років. Весь цей час у мене не було причин, щоб звинувачувати її. Я ніколи не думав, що вона могла б бути невірною. Наші діти виросли, син і дочка вже працюють і мають свої родини.

Вже десять років Оксана працює в одній компанії. Згідно зі специфікою своєї роботи, вона часто виїздила у відрядження. Особливо за останні три роки. Іноді поїздки тривали навіть місяць. Але вона ніколи не забувала про нас, телефонувала майже щодня і завжди казала, що сумує за мною і дітьми.

Одного разу мені довелося їхати в інше місто до певної компанії, щоб домовитися про гуртову покупку фруктів. Аби підписати договір, ми пішли до офісу постачальника. Яке ж було моє здивування, коли на одному з фото в його офісі я впізнав дружину, яка усміхалася поряд з Андрієм — нашим новим постачальником. Я дивився на них і затамував подих. З великим зусиллям зібрав думки і, намагаючись говорити спокійно, запитав, хто на фото. Андрій пояснив, що це його дружина, з якою він у цивільному шлюбі вже чотири роки, і запропонував підписати контракт у його домі, де познайомить мене з нею. По дорозі він хвалив свою кохану, розповідаючи, яка вона чудова господиня. Єдиний недолік — часті службові відрядження.

Дорогою я намагався зберігати спокій. Коли ми дісталися дому господаря, зайшли до їдальні, де він з гордістю представив мене своїй дружині. Коли Оксана побачила мене, вона оніміла, завмерла на місці, не в силах вимовити ані слова. Ми довго стояли мовчки, або принаймні так мені здавалося. Я зрозумів, що якщо зараз не піду, то все закінчиться погано. Я тихо покинув дім.

Я поїхав до готелю, зібрав свої речі і якнайшвидше рушив на вокзал. Лише у вагоні поїзда я почав приходити до тями. В голові було одне питання: “За що?” Вдома я не міг ні спати, ні їсти, не міг знайти собі місця. Я не міг зрозуміти, чому вона так вчинила. Дні минають, а я все ніяк не можу заспокоїтися, розмірковуючи, чому так сталося.

Оксана телефонувала мені, але я не відповідав. Через тиждень вирішив взяти слухавку. Оксана говорила щось незрозуміле, намагалася щось пояснити, вибачалася, навіть намагалася звинувачувати мене. Її пояснення були заплутаними. Під кінець розмови вона знову почала вибачатися. Я вислухав її до кінця і тихо вимкнув телефон. Слухати це далі я не міг. Моя дружина вела подвійне життя. Весь цей час вона брехала мені і нашим дітям.

Два тижні по тому вона з’явилася у нашому домі. Вона все ще надіялася, що я її вибачу. Я спокійно її вислухав, а потім вирішив зателефонувати дітям. Я попросив її сама розповісти дітям, що трапилося. Вона продовжувала стверджувати, що це моя вина, бо я не приділяв їй достатньо уваги, і що вона все ще кохає нас. Молодший син мовчав, старший теж. По щоках доньки тихо текли сльози. Оксана зрозуміла все. Вона знала, що ніхто не хоче її бачити, і пішла.

Вона з’явилася через рік, коли її чоловік знайшов іншу жінку, а вона не мала де жити і повернулася до нашого міста. Вона кілька разів намагалася побачитися зі мною, але я відмовився. Діти теж не відповідають на її дзвінки.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × два =

Також цікаво:

З життя57 секунд ago

Дочка, таємницю про яку мали зберегти в секреті

Сьогодні я згадала історію, яку ніколи не розповідала нікому. Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар...

З життя11 хвилин ago

«Ти вже маєш чотири квартири, а ми з матір’ю куди, на вулицю?»

«Оленко, борони Боже, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з матір’ю куди, на...

З життя30 хвилин ago

Незачинені вікна

Невідчинені вікна Ганна вперше за довгі місяці почула власний голос. Він пролунав сипло, нерішуче, наче пробився крізь шар пилу, що...

З життя31 хвилина ago

«Як можна мене не помітити?»

“Як можна не помітити мене?” — сердилася Оксана, дивлячись у дзеркало та підфарбуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, ось там я...

З життя38 хвилин ago

Залишитися — означає бути

Щодня вранці Віктор виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Луцька рівно о 07:45. Не тому, що йому кудись...

З життя1 годину ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...

З життя2 години ago

Сімейні чвари: розрив із міською сестрою

Сімейна образа: розрив із міською сестрою Початок конфлікту Я, назвемо мене Олею, досі не вірю, як моя сестра, скажімо, Соломія,...

З життя2 години ago

Загадочный оазис возвращения

В одном из глухих закоулков старой Москвы, где дома, словно старики, хранили в себе тысячу историй, вдруг возникла странная вывеска....