Connect with us

З життя

«Перш за все, ти домогосподарка, а вже потім дружина», – кричав її чоловік на вагітну дружину.

Published

on

У маленькому мальовничому селі під горою Говерлою, в скромній хатині, жила дівчина Олена, з каштановим волоссям і очима, ясними, як весняне небо. Олена мешкала разом із бабусею Марією, доброю і мудрою жінкою, яка виховувала її з любов’ю та мудрими порадами.

Щоранку Олена вставала рано, щоб піти до річки Прут, яка неквапливо текла між вкритими мохом каменями та дикорослими квітами. Вона любила дивитися на кришталево чисту воду, що відображала небо й гілки дерев, та слухати спів птахів.

Мешканці села цінували Олену за її доброту. Вона часто допомагала сусідам у господарстві, а на свята приносила кошики з їжею тим, хто потребував. Від бабусі вона навчилася лікувальних властивостей трав і готувала цілющі чаї для хворих.

Одного дня до села приїхав незнайомий чоловік на ім’я Тарас, молодий мандрівник, який подорожував країною у пошуках натхнення для своїх картин. Олена зустріла Тараса біля річки, де той розставив свій мольберт і почав малювати. Зацікавившись, вона підійшла ближче й запитала, що його надихає.

Тарас подивився на неї і був зачарований її красою та щирістю. Він сказав, що хоче передати душу природи й людей цього краю. Олена розповіла йому про життя у селі, про традиції та легенди регіону, і між ними зав’язалася щира дружба.

З часом їхня дружба переросла у глибші почуття. Тарас почав малювати портрети Олени, а його роботи стали відомими по всій Україні. Хоча його картини принесли йому славу, Тарас розумів, що справжнє щастя – це Олена і село, яке відкрило перед ним своє серце.

Одного літнього вечора, під сяйвом місяця, Тарас попросив Олену стати його дружиною. Усе село раділо, а їхнє весілля стало незабутнім святом із піснями, танцями та сміхом.

Так Олена і Тарас жили щасливо, збагачуючи життя громади своєю любов’ю та талантами. Їхній дім став місцем, де люди захоплювалися картинами Тараса та слухали оповіді Олени, які підтримували дух села й українські традиції.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × один =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Не забудь про мене, коли поїдеш…

**Щоденник** Зупинив машину біля високого металевого паркану, я замислився. Раніше тут був дерев’яний тин. Невже помилився? Ні, другий будинок перед...

З життя1 годину ago

Я віддала тебе їй, а вона просто взяла.

“Я сама віддала тебе їй, власними руками. А вона не погребувала, взяла…” — Галю, привіт. Навіщо я тобі так терміново...

З життя2 години ago

Вона залишила його та їхніх близнючок, не здогадуючись, що згодом ті стануть мільйонерками.

Давним-давно, у гарячий літній день, коли сонце немилосердно палило, а вулиці Києва були заповнені гамором, сестри Марія й Наталя стояли...

З життя3 години ago

Мати та син на фермі: відкриття таємниці зрадника серед своїх.

Колись давно, у маленькому селі на Волині жили жінка з сином, які працювали на фермі за їжу та дах над...

З життя4 години ago

Олексій одружився з Надією, щоб завдати шкоди Марії та показати, що не страждає після зради…

Було колись… Олег одружився з Надією навмисно — щоб зробити біль Марії. Хотів показати, що не страждає після її зради…...

З життя4 години ago

Чи це просто мені здається, чи ми знову разом?

— Мені здалося, чи ми знову разом? — Соломія притулилася до Славка. — Ну як? Ніби нічого, так? — Оксана...

З життя5 години ago

Водій автобуса вигнав 80-річну жінку за неоплачене квиток. Її відповідь була лаконічною.

Холод пізнього вечора пронизував кожну щілину старого автобуса, що повільно крався сірими, мокрими вулицями Києва. За вікном сніг тихо вкривав...

З життя5 години ago

Іди з тією, кого зустрів першим, – сказав Ігорь псу. – Я за тобою буду сумувати

«Ти зустрів її першою, то з нею й іди», — промовив Тарас до пса. — «Я буду сумувати» Електричка сповільнювала...