Після завершення роботи ми вирішили відсвяткувати з друзями: запрошуємо на суботній пікнік родину та близьких.

Після завершення робіт ми вирішили відзначити це з друзями. На суботній шашлик запросили близьких друзів та родичів. Прийшло близько двадцяти людей. Ми чудово відпочили, грали на гітарі, сміялись і згадували минуле. Підсумовуючи, я був радий, що ми облаштували наш простір повністю, і наші близькі були з нами, щоб відсвяткувати це.

У нас є невеличкий будинок у селі під Львовом — спадок моєї дружини. Багато років, з приходом весни, ми їдемо туди і живемо все літо, аж до перших заморозків. Зимувати можна, але в місті нам зручніше. Любимо жити ближче до природи, дихати свіжим повітрям. Ми отримуємо бажаний спокій та тишу.

У нас є невеликий садок, де ми вирощуємо помідори, огірки, полуницю, вишні, порічки, малину, цибулю, кабачки, зелень, моркву, буряки і агрус. Дружина займається цим, а я повільно облаштовую будинок та доглядаю бройлерів, яких ми розводимо кожного літа.

А минулого року я вирішив збудувати альтанку, щоб мати місце для відпочинку від спеки та місце для шашликів.

Звісно ж, усе це важко робити самому. Дружина допомагає, скільки може, але має також дбати про сад і домашні справи. Ми вирішили попросити допомоги у знайомих, обдзвонили майже усіх, але вони були зайняті, хоч і на пенсії вже. Навіть на вихідні ніхто не мав вільних годин. Це було неприємно, але ми їм нічого не винні, вони не були зобов’язані допомагати.

Після завершення робіт ми вирішили відзначити це з нашими друзями. На суботній шашлик запросили близьких друзів і родичів. Прийшло близько двадцяти людей. Ми чудово відпочили, грали на гітарі, сміялися і згадували минуле.

Підсумовуючи, я був радий, що ми облаштували свій простір, а наші близькі були з нами у святкуванні.

— Я дуже задоволений, що ми з дружиною сьогодні змогли вас прийняти, але вже час завершувати!

Отак, почалося. Майже все минуле літо хтось нас відвідував. Деякі приїжджали з онуками на два дні, а залишались значно довше. Ми могли одночасно прийняти п’ятеро осіб. Одні приїжджали, інші від’їжджали. Звісно, трохи чого привозили, купували трохи їжі, але всі приїжджали гостювати та на відпочинок.

Ми хотіли побути самі, втомилися від цих постійних відвідувань. Дружина соромилася сказати їм прямо, адже вони були друзями, а не чужими. Тим більше, що в такій ситуації навіть не зрозуміло, що сказати. Ми втомилися від вас, повертайтеся додому? Звісно, ніхто цього не скаже.

Тоді я вирішив взяти справи в свої руки. Одного вечора, коли у вітальні було багато людей, я розповів їм про наші плани. Сказав, що хочу зробити ставок і описав весь план робіт, після чого додав:

— Оскільки наш будинок ніколи не порожній, мені не потрібно шукати помічників. Зробимо все разом. Думаю, що почнемо на наступному тижні. Ви плануєте провести у нас канікули, тож вже нас кілька, а хто приїде, той і допоможе. Приємно буде відпочивати на заході біля води.

Після моєї промови в домі запанувала тиша. Усі з натягнутими усмішками казали, що, звісно, приїдуть і допоможуть, але через деякий час будинок спорожнів.

Наступного дня приїхав син найкращого друга. Він почув про плани і викликався допомогти, оскільки працює дистанційно. Тож ми з ним потихеньку побудували цей ставок.

Тепер мовчимо. Друзі з якихось причин навіть не приїжджають на свята. А все-таки совість у них є.