Початок завжди можливий: натхнення для нових звершень

Початок завжди можливий

Мам, ти зовсім зїхала?

Слова доньки встромилися в Лідію, немов ніж під ребра. Боляче. Вона мовчки продовжувала чистити картоплю, міцніше стискаючи ножа.

На нас уже пальцями показують! Ну тато гаразд, чоловік, але мати ж?! Жінка! Хранителька вогнища! Тобі не соромно?

Сльоза покотилася по щоках Лідії, а за нею друга Незабаром сльози текли рікою, а донька не вгамувалася.

Костя, її чоловік, сидів на стільці, плечі звисли, губа випнута.

У тата здоровя ані до чорта, ти як взагалі?! Йому догляд потрібен! Костя всхлипнув. Хіба так роблять? Мам? Він тобі все життя віддав, дитину разом виростили, а тепер що? Захворів і ти набік дивитися почала? Ні вже, дорога моя, так не робиться

А як робиться? тихо запитала Лідія.

Що?! Та ти жартуєш?! Тату, чуєш, вона жартує!

Тетянко, наче я тобі не мати, а найлютіший ворог Ох, як же ти за тата переживаєш

Мам! Що ти видумуєш?! Ну все, годі! Дзвоню бабусям, нехай з тобою розбираються! Ганьба!

Уявляєш, фуркнула Тетяна, обертаючись до батька, я з універу йду, а вони по алеї гуляють, під ручку! Він їй вірші читає, напевно, сам склав, так, мам? Про кохання, мабуть?

Зла ти, Таню. Зла й дурна. Молода ще

Ані краплі каяття! Все, дзвоню бабусям, нехай приходять!

Лідія мовчки випросталась, розгладила складки на сукні, струсила невидимі пилинки. Устала.

Гаразд, рідні мої. Піду я.

Куди, Лідко?

Іду від тебе, Костю.

Як ідеш?! Куди?! А я?!

Донька в цей момент щось люто викрикувала в телефон.

Та-а-ане! завив Костя, наче по покійнику. Таню-у!

Що, тату?! Спина болить?! Де?!

Ой, ой Таню вона мати іде сказала

Як іде?! Куди?! Мам, що ти видумала на старість літ?!

Лідія усміхнулась. Акуратно складала речі у валізу.

Вона вже збиралася піти, та захворів Костя хондроз загострився. Як він стогнав, як нив

Лідо у мене, здається, грижа

На МРТ не показало.

Та що вони там бачать, ці лікарі?! Спочатку спеціально не кажуть!

Та? А навіщо?

Гроші витягують! У Петровича на роботі так само було мазі, таблетки, а потім бац! Грижа! Та ще й якась рідкісна, назви навіть нема

Тоді вона не пішла. Не змогла кинути «бідолагу».

А тепер

Скільки тобі ще жити, Лідо? казала подруга Ліза. Ти як каторжна на них працюєш. Що доброго Костя тобі дав? Ні-че-го! вдарила долонею по столу.

Все молодість гуляв! Як кобель! Ту перукарку як її

Мілка.

Ось! Тягав її, як корову на рекламі шоколаду! А ти на двох роботах, та ще й підробляєш, а він на дивані!

Лізо, ти ніби Костю ненавидиш несміливо заглянула Лідія в очі подруги.

Скажу.

Ліда зіпялася.

Мені не за що твого «милого» любити. Памятаю, як він до мене ліз. Ми тоді його день народження на дачі святкували, я перебрала, заснула Прокинулась він мені рот лапою закрив, другою рукою під кофту ліз.

Наймерзенніше? Його мамаша на сусідньому ліжку лежала і дивилась. Потім мені сказала: «Сама винувата, спокушала Костеньку». Погрожувала, що якщо розповім тобі скаже, ніби це я до нього в штани лізла.

Отак.

Ліда мовчала.

Як же вона раніше не бачила?

Вона згадала, як інші дружини хвалилися подарунками, спільними поїздками А в неї? Пилосос. Мантоварка, бо Костя любить манти. Духи які свекруха в серванті тримала.

Ліза була права. Вона все життя проспала.

Чому ти за нього вийшла?

Пожаліла Він такий нещасний був. Окуляри великі, нічого не вмів А мати сказала: «Раз ходить виходь, не соромся».

Подруги плакали, сміялися, згадували.

Якби я тоді не відгородилася від тебе

Вони мені вбили в голову, що подруги заміжній не потрібні.

Лідія оглянула кімнату.

Іти страшно, але можна. Зніме квартиру. Розлучення. Поділ майна Все зароблено її руками.

Донька стане на бік батька? Ну й нехай.

Вона не йде до чоловіка. З Петром просто дружба.

Хочеться тиші.

***

Ох, як її «відчепили» родичі!

Повернись до чоловіка! В ноги впади! верещала мати.

Свекруха «серцевий напад» зобразила, але Лідія переступила й пішла.

А потім

Тетяна прийшла з вибаченнями.

Вони вчаться наново будувати стосунки.

А Костя? Через місяць після розлучення вже з Мілкою під ручку ходив. Спина пройшла.

Кажуть, у Мілки не забалуєш

Але Лідії все одно.

Вона вчиться жити.

Таня записала її до салону.

Петро запросив у гори як у молодост