Подорож серед хмар

Похід по хмарах

З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із задоволенням вдихнув повною грудьми вологе повітря.

За спиною із металевим брязкотом замкнулися ворота в’язниці. Він поправив ремінь спортивної сумки на плечі й швидко пішов уздовж високої цегляної огорожі…

***

За два з половиною роки до цього

Данило їхав машиною містом, намагаючись придушити роздратування й злість. Куди поділася любов? Чому вони з дружиною перестали розуміти один одного? На пасажирському сидінні захлипав мелодією дзвінка кинутий телефон.

Мелодія раптово стихла.

— Ось так краще, — прокрутив крізь зуби Данило.

Та не встиг він доїхати до наступного світлофора, як телефон задзвонив знову.

— Ну що ще? — роздратовано спитав він і взяв трубку.

— Даньку, я не можу так більше. Ти втік, ми не додзвонилися…

Олена говорила й говорила, продовжуючи сварку, почату вдома. Її слова ввинчувалися в мозок, заважаючи думати й дивитися на дорогу. Данилові хотілося крикнути: «Замовкни!»

— Чого мовчиш? — підвищила голос дружина.

— Я знаю, що хочеш почути. Згоден. Нам краще розійтися, аніж мучити один одного. — Він ударив по гальмівній педалі, ледь не проскочивши на червоне світло. Телефон висковзнув із пальців, але він миттєво встиг його схопити.

— Таточку… — почувся в трубці плачучий голос доньки. — Не йди, таточку!

— Що ти, Ганусю? Я не йду, не плач. Скоро буду вдома…
Іззаду пролунав різкий сигнал.

— Їду, їду! — буркнув Данило нетерплячому водієві.

Він натиснув на газ і кинув телефон, на мить відвівши погляд. І саме тоді машина врізалася в невидиму перешкоду, а потім удар ззаду штовхнув її ще далі. Ремінь врізався в груди, коли Данила кинуло на кермо.

— Трясця! — вилаяся він і вискочив із авто.

На мокрому після дощу асфальті перед його машиною лежала обличчям униз підлітка…

— Викличте «Швидку»! — крикнув він до натовпу на тротуарі й нахилився над дівчинкою.

Так закінчилося його звичне життя з роботою, дружиною, донькою…

Данила засудили на два роки. Він вважав, що його покарано м’яко. Якби хтось збив його Галю, він убив би того водія власноруч.

Дружина одразу подала на розлучення, а за півроку вийшла заміж і вивезла доньку в інше місто. Тепер він розумів: у неї був коханець ще до аварії. Саме тому вона провокувала сварки.

***

Данило

Піднявшись на четвертий поверх, він подзвонив у двері своєї квартири, знаючи, що його ніхто не чекає. Потім натиснув кнопку біля сусідських дверей.

— Даниле?! Повернувся? — здивовано скрикнула літня сусідка. — Твої ж виїхали, знаєш?

— Знаю. Ключі не залишили?

— Очевидно, зараз принесу. — Жінка пішла у кімнату й незабаром повернулася з в’язкою ключів. — Ось. Заходь, якщо щось.

Квартира зустріла його гнітючою тишею. У дитячій на ліжку сидів забутий Галею плюшевий ведмедик, який Данило подарував їй на п’ятиріччя. Він притиснув іграшку до обличчя й удихнув знайомий запах дитини, придушуючи зойк.

Довго лежав у ванні, потім одразу ліг спати. Здавалося, проспав цілу добу, але на годиннику була лише сьома вечора, коли він прокинувся. Дико хотілося їсти.

Зі справкою про звільнення на нормальну роботу його не брали. Данило влаштувався вантажником на хлібзавод неподалік. Для початку піде.

Колись
Коли Данило повернувся до свого ноутбука, на екрані блиснуло повідомлення: “Гануся написала тобі”.