Connect with us

З життя

Приїхала? І хто тебе кликав? Краще б грошима допомогла, – сухо сказала тітка.

Published

on

Ви приїхали? І хто вас взагалі запросив? Краще б грошима допомогли, – сухо сказала тітка Марія.

Леся зморщила обличчя від нав’язливого дзвінка, який змусив її прокинутися.

Вона здивовано подивилася на екран телефону – дзвонила двоюрідна сестра, з якою вони не спілкувалися більше двох років.

– Ти що спиш? Щастить, а я ось і оком не можу зморгнути. Всі сльози вже проплакала…

– Ніч, звісно, я сплю, – Леся подивилася на годинник, який показував пів на другу ночі.

– Якщо так спокійно спиш, то, мабуть, нічого не знаєш? – продовжувала загадково говрити дівчина.

– Жанно, давай ближче до справи, – позіхнула в трубку Леся. – Мені рано вставати.

– Встигнеш виспатися. Біда в родині у нас! – з докором промовила сестра, наче дівчина була якось до цього причетна.

– Яка? – злякано запитала Леся, думаючи, що трапилась якась біда з її матір’ю.

– Дядько Тарас сьогодні помер, – крізь сльози сказала Жанна. – Раптово і несподівано. Для тітки Маші це стало великою несподіванкою. Грошей немає. Треба зі скинутися на допомогу. Ми завтра з братом їдемо в село. Ти поїдеш з нами?

– Ні, я не можу. Тільки на похорон приїду.

– Тоді перешли мені гроші, ми завтра їх тітці передамо, – знову нагадала про фінансову допомогу Жанна. – П’ять тисяч гривень.

Леся відразу ж перевела через телефон двоюрідній сестрі потрібну суму і знову лягла спати.

Вона не дуже засмутилася від сумної новини, оскільки вже давно не спілкувалася з родичами з боку батька.

Після його смерті вони перестали контактувати з сім’єю Лесі, заявивши, що тепер вони їм більше не рідня.

Дівчина вважала, що стояти осторонь буде некрасиво, і вирішила допомогти.

Після грошового переказу їй ніхто не дзвонив. Жанна одразу ж про неї забула.

Леся кілька разів намагалася їй зателефонувати, щоб дізнатися дату похорону, але сестра не брала трубку.

З великими труднощами дізнавшись дату через спільних знайомих, дівчина поїхала провести чоловіка в останню путь.

Тітка Марія з незадоволеним обличчям зустріла племінницю, ніби більше засмутилася її появленням, ніж смертю чоловіка.

– Приїхала… Хто тебе тільки покликав?! Краще б копієчкою допомогла, – презирливо сказала жінка.

– Я вам передала п’ять тисяч, – заперечила Леся.

– Дивно, щось мені нічого не дійшло, – недовірливо промовила тітка Марія.

– Я з Жанною передавала…

– Ой, брешеш, – жінка схрестила руки на животі. – Вони мені з Артемом лише десять тисяч віддали. По п’ять від кожного. Тебе у цьому списку не було.

– Нічого не розумію, – Леся шукаючи очима двоюрідну сестру.

Але та, як на зло, кудись пропала. Дівчина з великими труднощами знайшла її на вулиці, біля паркану.

– Жанно, ти що тітці Марії не передавала від мене гроші? Тоді де вони? – запитала Леся.

– Віддала я, – неохоче відповіла дівчина.

– Вона сказала, що гроші тільки від тебе і Артема…

– Щось напутала, – байдуже відповіла Жанна.

– Ти віддала десять тисяч?

– Так.

– Це ж за двох, а не за трьох!

– Ну вибач, а хтось бензин теж повинен оплачувати, – Жанна закотила очі і скривила обличчя.

– П’ять тисяч? Їхати всього двісті кілометрів. До того ж, чому я вам повинна оплачувати проїзд? – задала купу питань Леся.

– Не розумію, ти хочеш, щоб я повернула тобі гроші чи що? – саркастично запитала дівчина.

– Так, хочу!

– Зараз немає, пізніше перекажу, – Жанна повернулася і з гордо піднятою головою пішла геть.

Лесі після всього цього відразу ж захотілося піти з чужого дому, оскільки реакція тітки і вчинок двоюрідної сестри змусили її пожалкувати про те, що вона вирішила допомогти.

Таємно дівчина викликала таксі та поїхала. Через тиждень їй зі сльозами зателефонувала мати.

– Доню, це правда, що ти спочатку дала гроші на похорон Тараса, а потім забрала? – майже плачучи, запитала жінка.

– Далала, але нічого не забрала.

– Тітка Марія ходить по селу і всім каже, що ти забрала гроші. Образилася на те, що вона тебе не зустріла з розкритими обіймами, – з сумом промовила мати. – Мені по селу соромно ходити, всі криво дивляться.

– Мамо, всі не так було! – Леся була обурена плітками, які розпустила рідня.

Вона тут же розповіла матері про те, що насправді сталося в домі тітки Марії.

– Жанна мені так і не повернула грошей, – завершила свою розповідь Леся.

– Вона гроші у тітки Марії забрала, значить, а сказала, що це ти їх забрала назад! От безсовісна! – сердито проговорила жінка.

Дізнавшись про це, Леся спочатку хотіла зателефонувати Жанні, але потім вирішила не псувати собі нерви і просто перестала з нею спілкуватися.

Але через пару місяців двоюрідна сестра раптом сама нагадала про себе.

– Дядькові Тарасу вирішили поставити пам’ятник. З тебе сім тисяч, – діловим тоном повідомила Жанна.

– Ні, я більше ні копійки не дам!

– Дивне ставлення до рідних, – заохала в трубку Жанна. – Не очікувала, не очікувала, чесно скажу.

– Я теж не очікувала, що мене обмануть, як дурочку, а потім ще й плітки пустять.

– Ти про що взагалі?

– Гроші мої у тітки Марії забрала?

– Ні!

– Брешеш!

– Ну забрала, а що з того? – з викликом сказала Жанна. – Ти все одно рідко тратишся на рідню.

– Може, тому що про мене згадують лише в трагічних ситуаціях?

– Навіщо тоді рідні? Загалом, ти даси гроші чи ні?

– Ні. Ті, що ти забрала у тітки Марії, мені не віддала, взяла собі, але все виставила так, ніби вони у мене. І після всього цього ти думаєш, що я з тобою буду мати справи? – висловилася Леся і, не бажаючи більше слухати двоюрідну сестру, заблокувала її номер.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + 13 =

Також цікаво:

ES35 хвилин ago

El folder que mi hijo guardó para hundirme

La tarde que mi vida se partió en dos no tenía nada de especial. Había salido del taller más temprano,...

ES55 хвилин ago

Jude no existe

Siempre fui Hugo, el que arreglaba carros en el taller de su tío en El Paso, no el “quarterback” que...

З життя2 години ago

“Who did you bring into my home?” my wife gasped. “We agreed your kids from your first marriage wouldn’t live with us.”

**Wednesday, 14th March** An ordinary Wednesday, not a Saturday. I stood in the hallway and watched the two lads with...

EN3 години ago

I Left My Bride at the Altar — and Drove Straight to the Lighthouse

I left My Bride at the Altar — and Drove Straight to the Lighthouse The wind off Sheepscot Bay was...

FR4 години ago

Parfois, un morceau de papier peut déchirer une vie. Le mien tenait dans une enveloppe banale, glissée sous ma porte par une main anonyme, un matin d’août étouffant à Bayonne. L’Adour charriait des odeurs de vase, et la chaleur rendait les rues du Petit Bayonne collantes. Ce bout de papier, un simple devis, m’a glacée plus sûrement qu’un vent d’hiver. Il était adressé à ma mère, Colette, et détaillait le coût d’une pierre tombale. Une pierre tombale. Pour elle. Vivante.

Le document n'était pas sollicité par elle, mais par ceux qui se prétendent ses enfants. Ceux qu'elle a élevés, nourris,...

FR4 години ago

Le phare de la Roche-Noire

La lumière s’est éteinte dans le restaurant au moment même où je posais la main sur la bouteille de champagne...

З життя4 години ago

A Fated EncounterHe didn’t know then that this chance meeting would unravel a secret buried for thirty years.

—Mary…—John looked at his wife and let out a heavy sigh.—I’m sorry, but this year’s trip to the seaside will...

FR5 години ago

Rien que pour toi

Pendant vingt-neuf ans, j’ai pensé que ma sœur était juste douée pour le ménage. Qu’elle aimait repasser mes chemises, préparer...