Приїхала? Хто тебе кликав? Краще б грошима допомогла, – сухо промовила тітка.

– Приїхала? І хто тебе тільки покликав? Краще б грошима допомогла, – сухо відповіла тітка Галина.

Оксана скривила обличчя від набридливого дзвінка, що змусив її прокинутися.

Вона здивовано подивилася на екран телефону — телефонувала двоюрідна сестра, з якою вони не спілкувалися більше двох років.

– Спиш, чи що? Щастить, а я от не можу ока зімкнути. Всі сльози вже виплакала…

– Ніч, звичайно, сплю, – Оксана глянула на годинник, що показував половину другої ночі.

– Раз так спокійно спиш, значить, нічого ще не знаєш? – загадково продовжувала дівчина.

– Катерино, давай ближче до справи, – зевнула у трубку Оксана. – Мені рано вставати.

– Встигнеш виспатися. Лихо в родині у нас! – з докором сказала сестра, наче дівчина була якимось чином причетна до цього.

– Яке? – злякано запитала Оксана, вирішивши, що трапилась якась біда з її матір’ю.

– Дядько Дмитро сьогодні помер, – надривно всхлипнула Катерина. – Неждано-негадано. Для тітки Галини це стало великою несподіванкою. Грошей немає. Треба скинутися на допомогу. Ми завтра з братом їдемо в село. Ти поїдеш з нами?

– Ні, я не можу. Тільки на панахиду приїду.

– Тоді перекажи мені гроші, ми завтра їх тітці передамо, – знову нагадала про грошову допомогу Катерина. – П’ять тисяч гривень.

Оксана тут же перевела через телефон двоюрідній сестрі потрібну суму і знову лягла спати.

Вона не дуже засмутилася через сумну новину, оскільки вже давно не спілкувалася з родиною з боку батька.

Після його смерті вони перестали контактувати з сім’єю Оксани, заявивши, що тепер вони їм не родичі.

Дівчина вважала, що залишатися осторонь буде некрасиво і вирішила допомогти.

Після грошового переказу їй ніхто не дзвонив. Катерина тут же забула про неї.

Оксана кілька разів намагалася їй додзвонитися, щоб дізнатися дату панахиди, але сестра не брала трубку.

Важко дізнавшись дату через спільних знайомих, дівчина поїхала проводити дядька в останню путь.

Тітка Галина з незадоволеним обличчям зустріла племінницю, начебто була більше розчарована її появою, ніж смертю чоловіка.

– Приїхала… Хто тебе тільки покликав?! Краще б копієчкою допомогла, – презирливо сказала жінка.

– Я переводила вам п’ять тисяч, – заперечила Оксана.

– Дивно, щось мені нічого не надійшло, – недовірливо фыркнула тітка Галина.

– Я з Катериною передавала…

– Ой, брешеш, – жінка склала руки на живіт. – Вони мені з Артемом тільки десять тисяч віддали. По п’ять від кожного. Тебе в цьому списку не було.

– Нічого не розумію, – Оксана почала очима шукати двоюрідну сестру.

Проте та, як на зло, кудись зникла. Дівчина ледве знайшла її на вулиці, біля паркану.

– Катерино, ти що тітці Галині не передавала від мене гроші? Тоді де вони? – зажадала звіт Оксана.

– Віддала я, – неохоче відповіла дівчина.

– Вона сказала, що гроші тільки від тебе і Артема…

– Плутає щось, – байдуже відповіла Катерина.

– Ти віддала десять тисяч?

– Так.

– Це ж за двох, а не за трьох!

– Ну привіт! Бензин взагалі-то теж хтось повинен оплачувати, – Катерина закотила очі і скривила обличчя.

– П’ять тисяч? Їхати всього двісті кілометрів. До того ж, чому я повинна вам оплачувати проїзд? – сипала питаннями Оксана.

– Не розумію, ти хочеш, щоб я повернула тобі гроші чи що? – їдко поцікавилась дівчина.

– Так, хочу!

– Зараз ні, пізніше перекажу, – Катерина розвернулась і з гордо піднятою головою пішла геть.

Оксана після всього не захотіла залишатися в чужому домі, оскільки реакція тітки і вчинок двоюрідної сестри змусили її пошкодувати про те, що вона погодилася допомогти.

Тихцем дівчина викликала таксі і поїхала. Через тиждень їй зі сльозами зателефонувала мати.

– Доню, це правда, що ти спочатку дала гроші на похорони Дмитра, а потім забрала? – мало не плачучи, запитала жінка.

– Дала, але нічого не забрала.

– Тітка Галина ходить по селу і всім каже, що ти забрала гроші. Образилася на те, що вона тебе з розпростертими обіймами не зустріла, – з сумом сказала мати. – Мені по селу соромно ходити, всі косяться.

– Мам, все не так було! – Оксана була обурена плітками, які пустила родина.

Вона одразу ж розповіла матері про те, що насправді сталося в домі тітки Галини.

– Катерина мені так і не повернула гроші, – завершила свою розповідь Оксана.

– Вона гроші у тітки Галини забрала, значить, а сказала, що це ти їх вимагала назад! Що ж за безсовісна! Щоб вони їм поперек горла стали! – у серцях сказала жінка.

Дізнавшись про це, Оксана спочатку хотіла зателефонувати Катерині, але потім вирішила не псувати собі нерви, і просто перестала з нею спілкуватись.

Проте через кілька місяців двоюрідна сестра несподівано сама нагадала про себе.

– Дядькові Дмитру вирішили поставити пам’ятник. З тебе сім тисяч, – діловим тоном повідомила Катерина.

– Ні, я більше ні копійки не дам!

– Нічого собі ставлення до родини, – охнула в трубку Катерина. – Не очікувала, не очікувала, скажу чесно.

– Я теж не очікувала, що мене розведуть, як дурочку, а потім ще й плітки пустять.

– Ти про що взагалі?

– Гроші мої у тітки Галини забрала?

– Ні!

– Брешеш!

– Ну забрала, і що з того? – з викликом сказала Катерина. – Ти все одно рідко витрачаєшся на родину.

– Так, може, тому що про мене згадують тільки в трагічних ситуаціях?

– Навіщо тоді родина? Загалом, ти дастугроші чи ні?

– Ні. Ті, що ти забрала у тітки Галини, мені не віддала, забрала собі, але все виставила так, ніби вони у мене. І після всього цього ти думаєш, я стану з тоб собою зв’язуватись? Так і взагалі, після смерті батька ви всі сказали, що ми з мамою вам більше не родина, а раз так, то я вам і не зобов’язана допомагати! – висловилась Оксана і, не бажаючи більше слухати двоюрідну сестру, заблокувала її номер.