Connect with us

З життя

Принц, который не оправдал ожиданий…

Published

on

Оказался не тем принцем…

Люба встретила Сашу, когда он только дембелянулся. Парень был будто с киноэкрана — высокий, подкачанный, с гипнотизирующими карими глазами и тёмными кудрями. На его фоне Люба казалась простоватой, хоть и миловидной: русые волосы, худенькая, добрая улыбка. Она не верила своему везению — ведь из всей компании он выбрал именно её.

— Да что он в тебе нашёл? — перешёптывались подружки. — Такие кавалеры не задерживаются. Поиграет — и бросит.

Но Люба только улыбалась — она верила в их чувства. Вместе ходили в кино, на дискотеки, гуляли с друзьями. Комплиментов от Саши было мало, но от его прикосновений у неё захватывало дух. Когда она впервые привела его домой, мать — Татьяна Ивановна — насупилась. Оставшись наедине, тихо сказала:

— Красивый мужик — чужой мужик, дочка. Такие редко оседают. Не торопись с ЗАГСом, проверь его. Уж больно он… как с постера.

Люба обиделась. Она верила в Сашины чувства, не хотела слышать сомнений. Но мамины слова засели в голове.

Саша стал меняться. Сначала качалка, потом бильярд, потом новые тусовки. Люба, чтобы быть рядом, тоже записалась в зал, но стеснялась рядом с подтянутыми, яркими девчонками. Саша с интересом поглядывал на них, а Люба всё чаще уходила пораньше, пряча слёзы.

— Ты, как мокрая курица, — фыркнул он, когда она простыла после бассейна. — Сидела бы дома с вязанием.

Слова ранили, и Люба вспомнила мамины предостережения. Она уже чувствовала — Саша остывает. Всё чаще он пропадал, не звонил, не звал с собой. А потом и вовсе исчез. Перестал отвечать.

— Не пишет? — спросила мать.

— Нет… — прошептала Люба, уткнувшись в стену.

— А ну-ка вставай! В парикмахерскую, живо! — скомандовала Татьяна Ивановна. — Новая стрижка — первый шаг к новой жизни. Потом платье сошьём, у тебя руки золотые.

Купили ткань, Люба рисовала выкройки, старалась забыться. Слухи о новых пассиях Саши доходили до неё, но она держалась. А когда через месяц появилась на вечеринке — с новой причёской, в облегающем платье, лёгкая и сияющая — все оборачивались.

Заметил её и Серёжа — скромный, неброский парень. Не красавец, но в его взгляде была такая теплота, что Люба растопилась. Через месяц он сделал предложение.

— Вот это настоящий мужик! — сказала мать. — Влюбился — не разменивается. А ты?

— Да, — прошептала Люба.

— Любишь его?

— А как же? Он надёжный, работящий, верный. Я для него — единственная.

Свадьба была душевной. Начинали с нуля: первая табуретка, первая кастрюля. Через год родилась Анечка, ещё через три — Ваня. Семья, уют, счастье.

Про Сашу Люба и не вспоминала. Разве что слышала, что он бросил жену, путается с любовницами, гуляет. Она лишь пожимала плечами:

— Да был ли он моим? Так… ветер молодости. Пусть ищет своё счастье.

А дома её ждали дети, муж. И мама — мудрая, родная. Та, что уберегла её от ошибки. Та, благодаря которой Люба нашла своё тихое, настоящее счастье.

Мама… держись за нас подольше. Без тебя — не так светло.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + сімнадцять =

Також цікаво:

З життя20 секунд ago

Незаплановане материнство: як весна нагадала про незабутній гріх

**Запізніле материнство: як весна нагадала про гріх, який неможливо забути** Якось я записав цю історію у свій щоденник. Марічка ніколи...

З життя11 хвилин ago

Як правда тихо входить у двері: історія зустрічі, що змінила все

Коли правда приходить без стуку: історія однієї зустрічі, яка змінила все Ганна сиділа у вітальні, втупившись у екран телевізора, де...

З життя28 хвилин ago

Ціна обману: як брехун перетворився на русалку

Двері у стареньку хрущовку в одному з київських спальних районів відчинилися майже відразу — наче господиня вже чекала гостя. На...

З життя31 хвилина ago

Порог измены

**Дверь в предательство** После трёх месяцев вахты Аркадий Соколов, усталый, но с чувством выполненного долга, возвращался домой в Рязань. День...

З життя1 годину ago

Важкий тягар минулого

Важка нота спогадів Смерть матері вдарила його, як постріл, якого не уникнути. Він приїхав лише на третій день. Не тому,...

З життя1 годину ago

Яд зависти

На окраине тихого уральского городка, затерявшегося среди лесов, была улица, будто застывшая в прошлом. Дороги — разбитые, автобусы — раз...

З життя1 годину ago

Як одне яйце нагадало про минуле: історія, де любов ховалася в тиші

Двадцять років разом. Двадцять років однієї прізвища, однієї реєстрації, одного маршруту до роботи. А тепер — роздільне харчування. Не просто...

З життя2 години ago

Доля під дощем: випадок, що змінив усе

На кухні за чашкою кави та шматочком медового тортика Олена та її бабуся Марія Степанівна насолоджувалися спокійним вечором. Ювілей —...