Connect with us

З життя

С тех пор, как ложка упала

Published

on

С того дня, когда упала ложка

Бывает, в доме перестаёт звенеть серебро — и ломается не просто привычка. Мария Ивановна осознала это тем утром, когда из её руки вдруг выскользнула ложка. Без предупреждения, без усилий, будто сама решила покинуть пальцы. Со стола, застеленного старенькой клеёнкой в горошек, гулко прокатился звон — резкий, как выстрел в ночи. Ложка отлетела под табурет, а Мария Ивановна замерла, глядя на неё, словно на что-то чужое. В этом падении было что-то зловещее — будто оно предвещало пустоту, которая вот-вот войдёт в её жизнь.

Она подняла ложку, сполоснула под краном, тщательно вытерла, будто пытаясь стереть не только следы каши, но и это странное ощущение. Села обратно, но кусок в горло не шёл. В комнате стояла такая тишь, что даже часы на стене, казалось, замерли меж тиканьем — будто ждали чего-то. Или прощались.

В тот день она впервые пошла в магазин не за хлебом, а просто чтобы услышать живой голос. Набросила пальто, не глядя в зеркало, забыла платок на вешалке — но вышла, будто бежала от одиночества, наступавшего на неё, как ледяная вода. «Пакет будет?» — спросила продавщица, и Мария Ивановна едва не ответила: «Вы — первый человек, с кем я сегодня говорила». Но промолчала. Лишь кивнула и замешкалась у кассы — вдруг скажут ещё хоть слово.

С той поры она начала считать. Не дни — тишину. Сколько недель прошло с последнего звонка дочери. Сколько месяцев, как не заходили соседи. Сколько раз ужинала в темноте, даже не включая свет на кухне, по привычке, без аппетита. Ей был семьдесят один. Но чувствовала она себя не старухой — выключенной. Как лампочка, которая в порядке, но светит лишь когда кто-то другой нажмёт выключатель.

А потом настал февраль. В аптеке около витрины она заметила молодую женщину. Та металась между полками, растерянно перебирала лекарства, украдку вытирала слёзы. Руки дрожали, дыхание сбивалось, варежки на резинке болтались, как у школьницы. Мария Ивановна просто подошла и тихо сказала: «У меня дома есть. Пойдёмте».

Так в её жизни появилась девочка — лет шести, с раскрасневшимся от простуды носиком и глазами испуганного зайчонка. Мать — Наталья — сняла комнату этажом ниже, переехала с мешками, без копейки за душой. Муж бросил. Деньги кончились. В панике Наталья выбежала за таблетками, даже дверь не заперла. И в тот вечер Мария Ивановна вдруг почувствовала — не жалость, а что-то родное, вошедшее в её дом.

Они пили чай втроём. Девочка лепила из хлеба зверушек и раскладывала их по краям блюдечка. Наталья всё извинялась, теребила край кофты, не поднимала глаз. Мария Ивановна молча наливала чай, кивала. А потом просто сказала: «Оставайтесь. У меня место есть. И тишины — слишком много. А вы умеете её разгонять».

Они остались. Сначала на неделю. Потом — насовсем. Комната Натальи наполнилась запахом детского шампуня и духов, по утрам звучали шёпоты, вечером — смех. То кран тек, то кто-то ворчал: «Где соль?». Девочка однажды в коридоре назвала её «Бабушка Маша» — и никто не поправил.

Весной ложка снова упала. Но теперь — от смеха. Девочка задела вазочку с вареньем, и Мария Ивановна, пытаясь её поймать, уронила ложку. Та звякнула о кафель, подпрыгнула, закатилась под шкаф. И все трое — засмеялись. Громко, от души. Даже старый пёс со двора сунул морду в окно, будто хотел стать частью этого смеха.

А наутро Мария Ивановна вдруг поняла: она больше ничего не считает. Ни тишину. Ни дни. Ни паузы между ударами сердца.

Иногда перемена приходит не с громом. А с падением ложки. Главное — услышать звон. И не испугаться.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − дванадцять =

Також цікаво:

З життя4 години ago

Прозріння після падіння

Каяття прийшло Соломія була жінкою з вигадкою та фантазією. Що б не робила виходило гарно та незвично. Лагідна, скромна, але...

З життя4 години ago

Таємниця, яку він не повинен дізнатись.

Він не повинен знати. Оксана стояла біля підїзду старої хрущовки, не наважуючись натиснути кнопку домофона. У кишені пальта лежала зімята...

З життя5 години ago

Очі бездомного пса з притулку наповнилися сльозами, коли він впізнав у незнайомці свого колишнього господаря – зустріч, на яку чекав, здавалося, вічність

Очі пса із притулку наповнилися слізьми в ту мить, коли він побачив у незнайомцеві свого колишнього господаря. Це була зустріч,...

З життя5 години ago

Жодна бабуся не може забрати дитину з садочка. Мені доводиться платити величезні суми за догляд.

Я просто киплю від злості! Сьогодні знову посварився з мамою, і навіть дзвонити свекрусі не хочеться.У нас, здавалося б є...

З життя5 години ago

Життя, сповнене несподіванок

Життя сповнене несподіванок Маряна була заміжньо чотири роки, а потім чоловік пішов, залишивши її з донькою. Більше вони його не...

З життя5 години ago

Повернення до витоків

**Щоденниковий запис** Гарненька Марічка Бойко збиралася заміж. Університетські друзі й гадки не мали, що саме вона вискочить першою. Але женихом...

З життя6 години ago

Хлопчик вкрав молоко й обіцяв повернути – а вона знайшла родину, якої не мала

**Щоденниковий запис** Пізньої осені, у маленькому містечку Вербове, ринок був оживлений, як завжди у вихідні. Продавці викрикували ціни, брязкіт металевих...

З життя6 години ago

Загадкова згода: три місяці потому все стало зрозуміло.

Сьогодні я остаточно попрошу у дружини розлучення, моя кохана, благав Олег свою кохану Марічку. Тільки не хвилюйся, я не маю...