Connect with us

З життя

Сім років потому: випускний старшого сина і несподіваний гість.

Published

on

Вже майже сім років минуло, і я стою на випускному вечорі мого старшого сина. Туди завітала й його біологічна мати. Вона виглядала так, ніби саме вона виховала сина і допомагала йому закінчити школу.

Двадцять шість років я прожила самотньо. Звісно, до цього мала деякі стосунки з чоловіками, але вони не були серйозними і швидко закінчувалися. Я присвячувала багато часу роботі, і на стосунки просто не вистачало ні сил, ні часу. Одного разу життя підкинуло мені безліч проблем одночасно.

Раз на пів року я відвідувала гінеколога. На останньому прийманні лікар шокував мене неприємною новиною: я не можу мати дітей. Я виявилася безплідною. Як тільки я вийшла з клініки, мені зателефонував невідомий номер. Чоловік на іншому кінці лінії повідомив, що моя мама в лікарні. Їй раптово стало погано вдома, і швидка забрала її до лікарні.

Я швидко поїхала до мами. Приїхавши, почала розпитувати лікаря, що сталося і чи все буде добре. Лікар заспокоїв мене, сказавши, що через кілька днів матір можна буде забрати додому. Як пізніше з’ясується, цей лікар стане моїм майбутнім чоловіком.

Спочатку ми спілкувалися лише з приводу мами, та згодом він запросив мене на побачення. Наші зустрічі почастішали, і вже через пів року ми одружилися. Все сталося так швидко, що ми самі не помітили, як стали чоловіком і дружиною. У мого коханого вже було двоє дітей: старший хлопчик і молодша дівчинка. Жити зі своєю мамою діти не захотіли, тому ми їх прийняли в нашу сім’ю. Я не могла мати власних дітей і сподівалася, що стану для них другою мамою. Адже мати — це не лише та, що народила, а та, що виховала й підтримала.

При цьому навіть і не підозрювала, що ношу під серцем наше спільне щастя. Коли дізналася, що стану матір’ю для трьох дітей, не могла стримати щастя.

Незабаром я народила синочка і виховувала трьох дітей. Чесно кажучи, було вкрай важко. Я не встигала зовсім нічого, а про час для себе могла лише мріяти, встигала лише прибирати, готувати, допомагати з уроками і піклуватися про найменшого. Чоловік постійно працював і не міг допомагати. Зрозуміло, що важко утримувати дружину та трьох дітей.

У глибині душі я мріяла, що наші діти виростуть і ми з чоловіком зможемо більше часу приділяти один одному. Я надіялась, що одного дня почую від них слова вдячності за всі зусилля і підтримку.

І ось, нарешті, цей день настав: на випускному старшого сина знову з’явилася його біологічна мати, проявивши себе так, наче саме вона підтримувала його весь цей час. Але мене це не хвилювало, адже мій інтерес був повністю зосереджений на сині та його святі.

В кінці вечора, коли роздали сертифікати, кожному випускнику подарували букет квітів з проханням вручити тому, хто був їм найважливішою людиною в житті. Мій син підійшов до мене і сказав: “Мамо, дякую тобі за все! Ці квіти для тебе!” У ту мить моє серце стало битися частіше, і сльози радості нестримно текли по обличчю. Це були сльози щастя, адже я зрозуміла, що моє життя прожито недаремно. Хоча я не його біологічна мама, але стала для нього найріднішою у світі людиною. Ці слова підтвердили, що я зробила все правильно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири + 11 =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя1 годину ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя2 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя3 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя3 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя4 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя4 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя5 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...