Скандал в передмісті: таємниця родинної ворожнечі

Скандал у Зеленошиївці: тенева ворожнеча родичів

— Ніно, мама дзвонила, вони з татом їдуть до нас у гостину. Хочуть Оленку побачити, — промовив Тарай, заходячи у кімнату, де його дружина колихала їхню річну доньку.

Обличчя Ніни мимоволі похмуріло. Ця звістка вразила її, мов удар. Стосунки з Вірою Семаківною зіпсувалися після народження Оленки, хоча раніше були теплими. Ніну дратувало, що свекруха, користуючись кожною нагодою, нишком годувала її дитинку чим завгодно, ігноруючи прохання молодої матері.

Кожен візит Віри Семенівни закінчувався сваркою. Востаннє, три місяці тому, вона пригостила Оленку медовим тортом. Ніна залишила доньку зі свекрухою лише на п’ять хвилин, а та вже скористалася її відсутністю.

— Що ви делаете?! — обурилася Ніна, вихоплюючи Оленку з рук свекрухи. — Їй лише дев’ять місяців! Якщо торт?!

Ображана свавіллям Віри Семенівни, вона віднесла доньку до ванної, щоб обмити обличчя й рученята, вимазані кремом. З ванної вона чула, як Тарай, зайшовши на кухню, докоряв матері:
— Нащо ти лізеш, куди тебе не просять?
— Та нічого страшного! Ти в дитинстві їв солодке — і нічого, — виправдовувалася Віра Семенівна.
— Чому ти ніколи не щеешь?! — сердився Тарай. — Ото ж мати з тебе була!
— Не розумію, що тут такого? — ображено буркнула свекруха, схрестивши руки.

До кінця розмови Ніна повернулася з Оленкою на кухню. Не стримавшись, випалила:
— Ідіть гост, якщо не можете поводити себе пристойно!

Віра Семенівна здивовано глянула на невістку, потім на сина, чекаючи підтримки. Але мовчання Сарая дало зрозуміти, що він на боці дружини.
— Та годі вам! У нашому селі всіх годували чим хотіли, поки не було вашого інтернету з його дурницями. Зробили з мухи слона! — кинула вона й пішла до виходу.

Коли свекруха пішла, Ніна з розпачем глянула на чоловіка. Обида на Віру Семенівну клекотіла в грудях.
— Не пускатимемо її більше до нас, — відповів Тарай на її німе питання.

Після того випадку Віра Семенівна сама не з’являлася. Вона дзвонила синові, просила фотографії Оленки, але в гості не напрошувалася. На візит нава щилася лише через три місяці — до першого дня народження онучки.

— Знову щось вигадає? — роздратовано запитала Ніна.
— Ні, я їй заздалегідь наказай! — запевнив Тарай. — Нічого не зробить.

Ніна недовірливо подивилася на чоловіка. Вона не вірила, що вперта Віра Семенівна почне слухатися.

СвеВони прийшли рівно через п’ять хвилин після дзвінка — так, ніби точно знали, що їх запросять.