Слово матері: уроки, що не забуваються

Свекруха поганого не навчить
Нарешті Тарас із Соломією переїхали у свій великий дім. Будинок просторий, двоповерховий, саме такий їм і потрібен адже в них троє дітей. Кожному по кімнаті, усі були щасливі. Хоча найменша Оленка ще не усвідомлювала, що означає власна кімната їй лише рік і вісім місяців.

Дякую тобі, любий, за це чудо. Так приємно почуватися господинею великого дому. Хлопчики, звичайно, носяться, як натовпа, але що поробиш дітям треба рухатися, тішилася Соломія.

Згодом вона зрозуміла, що підтримувати порядок у такому будинку справа нелегка, та ще й з трьома дітьми. Ярику сім років, Денису чотири, а Оленка ще зовсім мала.

Після вечері Соломія мила посуд, діти гралися, чоловік дивився телевізор, лежачи на дивані, коли раптом задзвонив його телефон.

Привіт, Юрку, почула вона голос чоловіка. Усе добре, а в тебе як?

Дружина здогадалася, що це молодший брат Тараса, який жив у іншому місті з матірю. Хоча Юркові вже тридцять, він ще не одружений і не поспішав. Поговоривши із братом, Тарас весело оголосив:

Юрко збирається одружуватись, запросив нас на весілля.

Невже? здивувалася Соломія. А я вже думала, він ніколи не ожениться. Йому й так добре сам красенем ходить, жінки за ним поводяться, мати й нагодує, і постирає. Життя як у казці. Хоча робота в нього не дуже серйозна, попри те, що інститут закінчив. Якось недороблений.

Чоловік мовчав і про щось напружено думав.

Ти в мене справжній трудоголік, продовжувала Соломія, енергійний, цілеспрямований, амбітний. Ви з братом як небо і земля. А Юрко й досі в нічному клубі працює?

Так, діджеєм, відповів Тарас.

А хто його наречена?

Розказував коротко звуть Настя, вчителька початкових класів.

Соломія сіла поруч із чоловіком, помітивши його задумливий вигляд.

А де вони житимуть? Може, в Насті є квартира?

Ось до чого я й веду, глянув Тарас на дружину. Що скажеш, якщо мама переїде до нас? У неї однокімнатна, а в нашому будинку місця вистачить усім.

Соломія замовкла, обмірковуючи перспективи спільного життя із свекрухою. Тарас теж напружено чекав.

Дружина потрясла своїми кучерями і сказала:

Знаєш, я не проти. Допомога з дітьми не завадить.

Ти в мене найкраща, кохана, поцілував її Тарас у щоку.

Соломія мало знала свекруху Марію Степанівну. Та інколи навідувалася, але ненадовго переночує та й поїде. За такий короткий час людину не пізнаєш. Але жити під одним дахом зовсім інша справа. Востаннє вона була в гостях на хрестинах Оленки рік тому, але ненадовго.

Марія Степанівна жінка під шістдесят, привітна, спокійна, охайна. Відносилася до Соломії добре, онуків любила. Але дружина думала:

Не може бути, щоб у свекрухи не було якихось химер. Та нічого, поживемо побачимо

Ці думки не давали Соломії спокою цілих два місяці. Допоки Тарас не поїхав на весілля до брата сам