Снежинки у танці зустрічі

Сніжинки летять назустріч

Після двадцяти років разом у багатьох бувають напружені моменти в родині. Дар’ю з Максимом це також не оминуло.

— Двадцять років ми прожили з Максом, багато через що пройшли, сина Ярика виховали, зараз він університетський. Треба подзвонити, як там він справляється, самотнього життя хотів — ось і живе в гуртожитку. Але не скаржиться, — думала Дар’я, сидячи в кріслі, закутавшись у плед.

Їхній син з дитинства такий же наполегливий, як і вона. Вона це знає, тому їй легко знаходити з ним взаєморозуміння — адже він її відображення. Чомусь вони з чоловіком не наважилися на другу дитину, хоча вона мріяла про двох. Але життя таке складне, що вона переконалася в правильності свого вибору.

З чоловіком познайомилися ще студентами, одружилися на третьому курсі, на четвертому вона народила сина. Добре, що допомогла мати — не довелося брати академвідпустку, якось усе вдалося. І разом з чоловіком закінчила університет.

Звичайно, не відразу все виходило — жили бідно, вічна нестача грошей. Але з часом, як кажуть, «усе минуло, як із білих яблунь дим…»

Максим постарався і влаштувався у велику компанію на престижну посаду, повільно піднімався кар’єрними сходами. А тепер він заступник генерального директора. Дар’ї в цьому плані не так пощастило, та й вона не прагнула високо літати. Працювала звичайним менеджером, але в іншому офісі.

Максим одразу сказав дружині:
— Я, звичайно, можу тебе влаштувати до нас, але не хочу, щоб ми працювали разом. Олег влаштував свою жінку — тепер у них вдома одні сварки. Вона його ревнує майже до прибиральниці, до всіх підряд.

— Максе, я все зрозуміла. Робота — це робота, а сім’я — це сім’я. Я теж такого погляду дотримуюся, — відповіла дружина, а чоловік залишився задоволений її розумінням.

Максим взагалі серйозний чоловік. На інших жінок не падкий. Звичайно, не без грішка — як і всі чоловіки, він помічає гарних жінок, і навіть думки бувають ого-го. Дружині не зраджував, хіба що трохи фліртував. Куди ж без цього — буває, жінки самі напрошуються.

Дар’я ревнувала чоловіка, іноді не витримувала і влаштовувала скандали. Сидить вона в кріслі, за вікном тихо падає сніг. А вона ніби заворожено дивиться на екран телефону, де їй усміхається знайоме, таке рідне, трохи неголене обличчя чоловіка.

У квартирі тиша, а обличчя чоловіка продовжує їй усміхатися. Вона думала:
— Усміхається, а мені боляче. Хоча б подзвонив — я почуваюся не в своїй тарілці, самотня. А все тому, що не змогла подолати свою гордість і, скрегочучи зубами, погодилася пожити окремо, тимчасово. І що тепер? Могла б усе полагодити, але ні…

Півроку тому Максим сказав дружині:
— У нас в офісі корпоратив на ювілей компанії. Шеф сказав — усі мають прийти з дружинами чи чоловіками. Тож, дружино, готуйся…

— Ой, Максе, мені треба нову сукню купити… Хочу виглядати гарно…

— Звичайно, купимо. Коли?

— Давай у вихідний прогуляємось по торговим центрам, — так і вирішили.

Сукню Дар’я обрала розкішну, елегантну. Навіть чоловік аж остовпів, коли вона наділа її з новими туфлями.

— Ну й ти ж у мене красуня! — з захопленням скрикнув він.

— А ти як думав! — гордо підняла голову і засміялася вона.

Дар’я сиділа в кріслі й згадувала той корпоратив. Перед її очима стояла одна картина: як її Максим з усмішкою танцював із колегами-жінками. А найчастіше — з бухгалтеркою Тетяною, яка була в обтягуючій червоній сукні, мило посміхалася йому, щось шепотіла на вухо, і обидва реготали.

Дар’ю залишили з його другом Олегом — той у розлученні, прийшов сам, тому не залишав її без уваги. Правда, Максим запрошував її танцювати, був веселий, питав, чи подобається їй тут. Вона кивала головою, але на душі було кисло, коли бачила чоловіка з іншими жінками.

Коли Олег нудно розповідав їй чергову історію про відпочинок у Туреччині, Дар’я вдавала, що із захопленням слухає. Після корпоративу повернулися додому. Максим бачив, що дружина чимось незадоволена. Вирішив не питати — все одно сама розкаже, та й він приблизно здогадувався, про що…

Нарешті, переодягнувшись і змивши макіяж, Дар’я промовила:
— Мені не сподобалося, як ти поводився на корпоративі. Чому ти постійно залишав мене з Олегом? Він базікав без кінця — тобі здається, мені було дуже цікаво його слухати?

— А ти вважаєш, що я мав стояти біля тебе, як стовп, і тікати від усіх жінок, які хотіли зі мною потанцювати? До речі, частіше вони мене запрошували, а не я їх. Ти ж напевно помітила?

— Так, — викликаюче відповіла вона, розуміючи, що перебільшує, але зупинитися вже не могла. — Краще б уже весь вечір так, ніж ігнорувати дружину, базікати з шефомІ ось тепер, коли він тримав її в обіймах, а сніжинки танули на їхніх обличчях, Дар’я зрозуміла — іноді варто просто сказати «прости» і не боятися втратити те, що справді дороге.