Connect with us

З життя

Спокійний вечір перериває раптовий дзвінок у двері.

Published

on

Оксана готувала вечерю, накриваючи стіл для себе та чоловіка. Вечір обіцяв бути тихим, затишним, аж раптом тишу порвав різкий дзвінок у двері. Гостей вони не чекали, і цей звук завис у повітрі, ніби передвісник чогось несподіваного.

— Іване, відчини, будь ласка, хто там? — гукнула Оксана з кухні, витираючи руки об рушник.

Іван, відірвавшись від телевізора, неохоче підвівся й пішов до дверей. Відкривши їх, він завмер, не вірячи власним очам.

— Тітонько Маріє? Ви звідки взялися? — у його голосі відчувалося щире здивування. Перед ним стояла старша сестра його покійної матері, жінка, яку він не бачив роками.

— Добривечір, Іванку. Ось, вирішила до вас завітати. Можна зайти? — Марія посміхнулася, але в її очах мигнула втома.

— Звичайно, заходьте! — Іван відступив, пропускаючи гостю. — А чому не попередили? Я б зустрів вас на вокзалі.

— Та так, спонтанно вийшло, — відповіла вона, обережно ставлячи на підлогу важку торбу. — Була у сестри твоєї у Львові, а тепер ось до вас, у Київ, заїхала.

Оксана, почувши голоси, вийшла з кухні, поправляючи фартух. Побачивши гостю, вона ледь поморщилася.

— Доброго здоров’я, Маріє Іванівно! Оце так сюрприз… Вечерятимете з нами?

— Не відмовлюся, дякую, — відповіла жінка, спрямовуючись до ванної, щоби помити руки.

Оксана кинула на чоловіка пильний погляд, ледве стримуючи подразнення.

— Я й гадки не мав, що вона приїде, — шепотом виправдовувався Іван.

— І надовго вона до нас? — Оксана схрестила руки. — Нам ще її по місту возити, годувати? Навіщо вона взагалі з’явилася?

— Заспокойся, зараз усе з’ясуємо, — Іван знизав плечима, намагаючись не загострювати.

Повернувшись, Марія Іванівна поставила на стіл торбу з гостинцями.

— Ось, привезла вам із села: мед свіжий, від сусіда, часник, трави різні. У вас у місті за таке, певно, цілий статок беруть. Ну, розказуйте, як живете? Як синок ваш?

— Живемо, як усі, — почав Іван. — Квартиру в іпотеку взяли, працюємо, вертимось. Богдан у десятому класі, захопився програмуванням. Незабаром із тренування повернеться. А у вас як справи?

— Молодці, що квартиру взяли, — кивнула Марія. — А я ось вирішила рідню провідати. Після смерті вашої мами, Іване, зв’язок із вами майже зник. Ви в місто не приїжджаєте, справи, розумію. А мені самій у селі сумно. Старість, як кажуть, не радість…

— Котлети у вас, Оксанко, просто смаколик, — додала вона, відкушуючи шматочок. — І квартира затишна, молодці.

— А надовго ви до нас? — обережно запитала Оксана, намагаючись приховати нетерпіння. Іван кинув на неї докірливий погляд.

— На денек-другий, — відповіла Марія. — Хочу ваше місто подивитися, давно не була. А потім далі поїду. Побачуся з вами, з Богданом. Ти, Оксано, така гарнюня, і господиня чудова.

Оксана витиснула усмішку. Компліменти були приємні, але ситуація все одно напружувала.

— Спати вам, мабуть, на кухні доведеться, на розклад— Та я невибаглива, де постелите, там і ляжу, — махнула рукою гостя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять − 5 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Wife’s Double: A Tale of Identity and Deception

Copy of a Wife Are you sure it wont be a bother? asked Helen, standing in my hallway with her...

З життя2 години ago

No Longer a Wife

No Longer a Wife “Philip, oh Philip. Have you checked your blood pressure today? Taken your tablet?” Linda paused in...

З життя2 години ago

“Come in, Mum, we’ve been waiting for you,” says her son, James, while her daughter-in-law takes her coat and offers slippers to her mother-in-law. Suddenly, the daughter-in-law’s smile gives way to a look of concern.

Come in, Mum, weve been waiting for you, said her son Daniel, as his wife Emma took her coat and...

З життя3 години ago

I Won’t Give Up His Home

I wont give up his flat. Why are you here? Margaret stood rigid in the doorway, hands braced on the...

З життя4 години ago

The Woman Who Dared to Say “No”

The One Who Said No Eleanor Mason perched on the edge of a kitchen stool, slicing bread into thin, perfect...

З життя5 години ago

Whenever Harry Came to See Jenny, She’d Seem to Lose All Sense—It Was Pure Happiness.

Whenever Arthur would visit Clara, she seemed to become quite scatterbrained right before his eyes. It was simply from joy....

З життя5 години ago

My Husband Came Back a Changed Man

Did you pick up the bread? He looked at me as if Id just spoken in another language. Not confused,...

З життя6 години ago

This incident took place back in distant 1995. At the time, I was studying at a prestigious British military academy when, right in the middle of the school day, I was summoned from my lessons and ordered to report directly to the headmaster.

So, this happened way back in 1995. At the time, I was at Sandhurst Military College and, right in the...