Спонтанне рішення вийти заміж змінює життя Ольги з багатої сім’ї.

Оксана народилася та виросла у заможній родині. Вийти заміж за Миколу вона вирішила спонтанно, аби насолити батькам і піти проти їхньої волі. Тому й обрала людину без грошей, квартири та постійної роботи. Але в одному їй пощастило – Микола щиро її кохав і робив усе заради неї.

Микола переїхав разом із Оксаною до квартири свого батька, бо іншого виходу не було. І тут все розпочалося.

— Що вона у тебе, королева? — кричав батько Миколи без вибору слів. — Не вміє ні їжі приготувати, ні посуд вимити! Скільки можна терпіти?

— Тату, не кричи, прошу. Оксана все почує, — син намагався заспокоїти, але це лише погіршувало ситуацію.

— Почує? Ти ще й переживаєш, що образиться? — старший ще більше розлютився. — Ти збираєшся виховувати свою жінку чи ні?

— Тату, прошу, не втручайся. Оксана обов’язково зміниться. Вона просто до такого не звикла, розумієш?

— Не розумію! — кричав батько. — Не розумію, чому в домі немає гарячого обіду і повна раковина посуду.

Оксана з’явилася під час суперечки, ніж дуже здивувала Миколу. Вона виглядала спокійною.

— Я не служниця, — сказала вона. — Якщо хочете їсти, готуйте самі або… — вона провела пальцями по запиленій плиті. — Купіть, принаймні, нормальне обладнання…

Олег, батько Миколи, ще більше розлютився.

— Обладнання тобі не до смаку? Іди зароби! На моєму хребті сидіти не будете! Або працюйте обоє, або йдіть з моєї квартири!

— Збирайся, Миколо. Я тут більше не залишусь.

Микола погодився, зібрав речі і поїхав з Оксаною. Його батько намагався його зупинити.

— Вона ж на твоїй шиї сидить, — переконував батько. — Вона ж зарозуміла, її потрібно поставити на місце. А ти з чим займаєшся? Біжиш на перший її покрик. Вона з тебе останні штани зніме і викине. Ти ж їй не рівня!

— Не тобі вирішувати, — син подивився на батька незадоволено і вийшов з квартири з валізою.

На вулиці Оксана чекала, нервово переступаючи з ноги на ногу, і командувала.

— Викликай таксі, поїдемо до моїх. Будеш просити мого батька, щоб він нас пустив, обіцяти йому все на світі. Але жити я хочу в нормальних умовах.

Коля погоджувався з кожним її словом. У квартирі батьків Оксани довго принижувався і просив.

— Повернулися, значить? — батько Оксани дивився на зятя зверху вниз. — І чого вам потрібно? Коли Оксана тікала, вона повідомила, що не хоче з нами нічого спільного мати.

— Геннадій Петрович, вона була на емоціях. Крім того, ви самі розумієте, я поки працюю на півставки і не можу забезпечити вашу дочку так, як вона того варта…

— Це не мої проблеми. Жити у нашому домі ви не будете. Оксана тебе вибрала, от і забезпечуй як хочеш.

Оксана і Коля пішли. Молодому чоловіку довелося шукати підробітки. Часто займав гроші у знайомих і друзів.

Перші два роки їм було важко. Мати Оксани трохи допомагала, щоб чоловік не знав, а інколи тато Колі підкидав гроші.

— Якби не твій батько, — бурчала дружина, — жили б у своїй квартирі.

— Ти ж сама цього хотіла, — нагадав чоловік. — Батько не заперечував, щоб ми жили з ним. Він тільки вимагав, щоб приготовили їжу і прибирали. Це жіночі обов’язки.

— Хто сказав, що це жіночі обов’язки? У мене шкіра псується від води. Мити посуд мені не можна, а про готування я взагалі мовчу…

Коля не сперечався, лише махнув рукою. Знав, що марно.

Через два роки “жебрацького”, як казала Оксана, життя молода дружина придумала ідеальний план.

— Нам потрібна дитина, — сказала вона. — Я втомилася рахувати копійки, хочу жити нормально.

— Думаєш, якщо народиш, мені зарплату підвищать в десять разів? — розсміявся Микола. — Не вигадуй, дитина це ще більше витрат. Ми не можемо собі поки дозволити дитину. Хоча, якщо ти підеш працювати, може, стане легше.

— Ще чого. Я ж сказала, потрібна дитина. Тоді батько мене пробачить і забезпечить нам нормальне життя.

Оксана вже ходила до батька, просила вибачення, обіцяла навіть піти від чоловіка. Але чоловік навіть розмовляти з дочкою не став.

— Ти доросла і самостійна. Жити з нами і на нашому забезпеченні більше не будеш.

Оксана повернулася додому і раділа, що чоловікові нічого не розповіла. А то раптом би він потім її не пустив?

Загалом, Оксана все продумала. Дитина стане справжнім спасінням, батьки одразу пробачать і почнуть допомагати.

Про подальше Оксана не думала.

Вагітність дійсно позитивно вплинула на стосунки Оксани з родиною. Батьки почали помаленьку допомагати, приїжджали в гості, тесть влаштував Колю на хорошу роботу.

— Ось ключі від дачі, — батько протягнув зв’язку Миколі. — Ми там не буваємо. А вам свіже повітря на благо.

Коля з вдячністю прийняв ключі і одразу ж відвіз туди дружину.

— Ну ось, мій план спрацював, — говорила Оксана, розгулюючи великим заміським домом. — Нарешті відпочиватимемо по-людськи.

— Оксано, нам іще дитину виховувати, це великі витрати, сама розумієш. До того ж житла у нас немає.

— А я все придумала, — спокійно відповідала вона. — Запроси свого батька в гості.

— Навіщо? Ви ж у сварці.

— Яка різниця, що ми з ним у сварці. Кажу ж, запроси сюди, сьогодні ж.

Тільки не кажи, що це я придумала. І не кажи, що дача належить моїм батькам, скажи, що зняв на тиждень.

Микола не зрозумів, що задумала дружина. Він просто звик виконувати все, що вона казала. Тож він подзвонив батькові і представив все в трохи іншому світлі.

— Тату, привіт, — Коля говорив спокійно. — Ми з Оксаною за містом. Вона чекає дитину, тому я подумав, що вам варто було б помиритися. Приїжджай, ми ж сім’я…

Батько довго не думав, такий шанс, син сам запросив. Зібрався, взяв на роботі вихідні і відправився на дачу.

Оксана помітила автомобіль здалека і усміхнулася. Спрацювало.

— Що потрібно? — Оксана зустріла гостя на подвір’ї. — Ви ж нас вигнали.

Олег навіть трохи розгубився.

— Син запросив у гості.

Оксана фыркнула і зникла в домі.

Коля вийшов назустріч батькові.

— Тату, не зважай. Гормони у неї, все таке. Пройде. Розповідай, як справи?

Чоловіки проговорили кілька годин. Оксана демонстративно не виходила з кімнати, а ввечері, коли свекор пішов у кімнату, вона гучно сказала.

— Я не терпітиму твого батька! Він вигнав нас з дому! Через нього у твого дитини немає дому. Нехай їде назад! Як він з нами, так і ми.

— Ти що? — здивувався Коля. — На ніч він не поїде.

Олег усе чув і навіть не став розкладати речі. Планував вранці поїхати. Але виявилося, що хтось проколов шини.

— Діти, мабуть, із сусідніх будинків, — невпевнено сказав Коля, коли вийшов проводжати батька. — Залишайся, через кілька днів разом поїдемо на моїй машині.

Олег кивнув і повернувся до будинку, хоча дуже не хотілося. Оксана все частіше стала влаштовувати істерики й сварки.

— Я не терпітиму в домі твого батька, — зло прошепотіла Оксана. — Ми приїхали відпочити, не на нього дивитися.

— А я що можу зробити? Пропонуєш його відправити пішки назад?

— Як хочеш, але вирішуй проблему! Хто тобі важливіший: батько чи дитина? — жінка інтуїтивно прикрила живіт рукою.

Чоловік слухав кожну претензію і не витерпів.

— Оксана, давай спробуємо знайти спільну мову. У вас з дитиною буде сім’я, є мій онук. Що ти хочеш?

— Квартиру, — спокійно заявила невістка. — Я хочу квартиру.

— У мене не стільки грошей. Квартиру можуть купити твої батьки.

— Я хочу квартиру від вас. Ви нас вигнали, ви нам і подаруйте свою квартиру.

— А я куди? — здивувався від такої нахабності Олег, хоча, знаючи невістку, нічому можна не дивуватися.

— Це не мої проблеми. Не будете ж ви з молодою сім’єю разом жити? До того ж онук народиться, місця буде мало для всіх.

Олег повернувся в свою кімнату.

— Квартиру їй подавайте, зовсім уже ошаліла! А потім що? Зарплату їм свою переводь? І де він тільки знайшов таку? — бурмотів чоловік. — І виходу мені не залишили… Або квартиру, або пішов геть.

Олег вранці підійшов до сина.

— Квартиру хочеш? Я перепишу тобі половину. Тільки не бачу в цьому сенсу, ти єдиний спадкоємець. Жити не пущу.

— Тат, — Коля тільки зараз зрозумів, що взагалі гадала його дружина. — Дякую, але мені не потрібна твоя квартира.

Оксана стояла і слухала, склавши руки на грудях.

Олег договорив і вийшов на вулицю, викликав таксі та поїхав.

Оксана, на подив чоловіка, спокійно сприйняла новину і зникла у своїй кімнаті. Тема більше не піднімалася.

Оксана дочекалася, поки свекор переписав половину квартири на сина.

— Ми здамо кімнату, — заявила дружина. — Нам гроші потрібні.

— Оксано, ти чого, там же батько живе… Ми не можемо…

— Ще як можемо. Нас він вигнав, тепер нехай отримує відповідь.

Сперечатися Коля з вагітною дружиною не міг. Довелося зробити так, як вона просила. Знайшли орендарку.

— Ідеальний варіант, — раділа Оксана. — Жінка у віці з жахливим характером. Ось у твого батька буде життя…

Олег сприйняв новину спокійно, очікував чогось подібного. І навіть знайшов спільну мову з новою мешканкою.

Марія сподобалася чоловікові, і через якийсь час він зробив їй пропозицію. А на весілля запросив сина з дружиною.

— Квартиру продамо, половина грошей твоя, — каже Олег сину. — Ми з Марією купимо будиночок і поїдемо.

Оксана фыркнула і навіть слухати не стала. Вона хотіла зробити як гірше, але вийшло навпаки. І це її злило.

— Ти за цілу квартиру повинен синові, — шипіла невістка. — Ти, Коля, не розумієш? Він усе на свою Машу оформить!

— Оксана, заспокойся, — син вперше виступив на захист батька. — Я радий за тебе, батько.

Коли народилася дитина, Оксані стало важко. Батьки не сильно допомагали молодим – ніяк не могли змиритися з вибором дочки. Відмовилися наймати няню, а у чоловіка таких грошей не було. Жінка не витримала і втекла, а Коля подзвонив батькові. Більше просити допомоги не було у кого.

Олег і Марія одразу ж приїхали. Коли повернулася Оксана, чоловік навіть не пустив її в квартиру. Онука стали виховувати бабуся і дідусь, Коля подав на розлучення. А Оксана повернулася до батьків, дитину забирати не стала, бо він був тягарем.