Connect with us

З життя

Судьбоносная встреча

Published

on

Судьба в глубинке

Посёлок Сосновка, затерянный среди могучих елей под Калугой, встречал нас морозным рассветом. Завтра предстояло знакомство с будущей свекровью, и я, Татьяна, не могла уснуть. Подружки, сами замужние, только подлили масла в огонь:

— Держись гордо, ты не дворняжка!
— Не давай свекрови сесть на шею — сразу покажи зубы!
— Добрых свекровей не бывает, запомни!
— Это ты им честь делаешь, а не они тебе!

Ночь прошла в тревоге, к утру лицо было серое, будто после тяжёлой болезни. Мы с Дмитрием, моим женихом, встретились у перрона. Два часа в душной электричке тянулись как вечность. Вышли на станции и пошли через заснеженный городок, а потом — через бор. Морозный воздух пах смолой и праздником, снег скрипел под ногами, а ели шелестели высоко над головой. Я уже коченела, когда вдали показались крыши Сосновки.

У ворот нас ждала маленькая старушка в потёртом ватнике и выцветшем платке. Если б не её голос, я бы и не заметила.

— Танюша, родная, я Агафья Семёновна, Диму мать. Ну, знакомься! — она стянула рваную варежку и крепко сжала мою ладонь. Её взгляд, острый, как шило, словно пронизывал насквозь. По узкой тропинке между сугробов мы вошли в старую избу из почерневших брёвен. Внутри было жарко — печка пылала, как кузнечный горн.

Будто провалилась в прошлый век. В сотне километров от Калуги — ни водопровода, ни нормального туалета, только скворечник во дворе. Радио? Не в каждой избе. Мрак в доме едва разгоняла тусклая лампочка.

— Мам, давай свет зажжём, — предложил Дмитрий.

Агафья Семёновна нахмурилась:

— Не в театре живём, чтобы электричество жечь. Или ты, Танька, суп мимо рта нести собралась? — но, заметив моё смущение, сдалась. — Ладно, сынок, зажги, раз уж так.

Она повернула лампу над столом, и жёлтый свет разлился по кухне.

— Голодные, небось? Щи наварила, милости просим! — засуетилась она, разливая по мискам дымящуюся похлёбку.

Мы ели, переглядываясь, а она приговаривала ласковые слова, но её взгляд резал, как нож. Я чувствовала себя под микроскопом. Когда наши глаза встречались, она тут же начинала суетиться: то хлеба нарежет, то дров подбросит.

— Самоварчик поставлю, — щебетала она. — Чай у нас не простой, с мёдом. Да варенье малиновое — от хвори, для души. Угощайтесь, гости дорогие!

Казалось, попала в старинную сказку. Вот-вот крикнут: «Камера, стоп!» Тепло, сытная еда и сладкий чай расслабили меня. Хотелось рухнуть на подушку, но Агафья Семёновна распорядилась иначе.

— Ребят, сбегайте в лабаз, возьмите муки пару кило. Пирогов напечём, вечером родня подтянется: сестры Димы, Натаха с Ольгой, да Матрёна из Калуги с женихом. А я картошку пожарю, кашу заварю.

Пока мы одевались, она выволокла из-под лавки огромный кочан и, шкрябая его ножом, приговаривала:

— Кочан на стрижку пошёл, в кочерыжку оброс.

По посёлку шли — все кланялись Дмитрию, мужики шапки снимали, провожали нас глазами. Лавка была в соседней деревне, дорога шла лесом. Снег сверкал на солнце, но к вечеру потускнел — зимний день короток. Вернувшись, Агафья Семёновна объявила:

— Стряпай, Танюша. Я во двор, снег утопчу, чтоб мыши яблони не глодали. Димку беру, пусть поработает.

Я осталась перед грудой теста. Если б знала, что печь придётся — не взяла бы столько! «Глаза боятся, руки делают, — подзадоривала свекровь. — Начало трудно, конец — сладко». Пирожки выходили уродливые: один толстый, другой плоский, один с начинкой по горло, другой пустой. Намучилась я, пока лепила. Позже Дмитрий признался: мать проверяла, гожусь ли я в жёны.

Гостей набилось — яблоку негде упасть. Все русые, глаза голубые, улыбаются, а я за Димку прячусь, вся в краску ударилась. Стол выдвинули на середину, меня усадили на кровать с ребятнёй. Кровать скрипит, коленки в потолок упираются, дети скачут — голова кругом. Дмитрий подкатил ящик, накрыл половиком — сижу, как царевна, на всеобщем обозрении. Капусту и лук я не ем, но тут уплетала за обе щеки — уши трещали!

Стемнело. У Агафьи Семёновны узкая лежанка у печки, остальные — в горнице. «В тесноте, да не в обиде», — приговаривала она. Мне, как гостье, выделили кровать. Из резного сундука, сработанного покойным свёкром, достали накрахмаленное бельё. Лечь страшно — будто в музей ложишься. Свекровь стелет и бормочет:

— Ходи, изба, ходи, печь, хозяину негде прилечь!

Родня устроилась на полу, на груде старых одеял с чердака. Мне приспичило в туалет. Выбралась из-под одеяла, пробиралась на ощупь, чтобы не наступить на спящих. В сенях — хоть глаз выколи. Что-то пушистое тронуло ногу. Я вскрикнула, решив, что крыса. Все вскочили, хохочут: котик, днём гулял, ночью домой вернулся.

В туалет пошла с Димкой. Двери нет, только занавеска. Он стоит спиной, спичкой светит, чтобы я в прорубь не нырнула. Вернулась, плюхнулась на кровать и провалилась в сон. Свежий воздух, тишина — деревня…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 5 =

Також цікаво:

З життя55 хвилин ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Ореста були у захваті: але незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясминки затьмарила їхнє щастя

Коли їхну доньку Світлану народилася, Олексій і Марія були у небесній радості. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретриверa Зірки...

З життя57 хвилин ago

Учні знущалися з нової вчительки, намагалися довести її до сліз, але за кілька хвилин сталося неймовірне

У 10-Б класі вже давно не було постійного вчителя з літератури. Одна пішла у декрет, інша не витримала й місяця....

З життя2 години ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала шлюбний документ…

Свято було наповнене радісним гомоном. М’яке світло лилося крізь високі вікна, позолочені крісла були зайняті вишукано одягненими родичами та друзями....

З життя2 години ago

Мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька.

Мене кинула рідна мати біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я та...

З життя2 години ago

Разом назавжди

Одне ціле Хтось, може, і не вірить у це, а хтось переконаний, що справді існують дві половинки, які знаходять одна...

З життя3 години ago

Учні знущалися з нової вчительки, хотіли викликати сльози, але через хвилину сталося неймовірне

У 10-Б класі давно не було постійного вчителя з літератури. Один пішов у декрет, інша не витримала й місяця. Коли...

З життя4 години ago

Тато, це ти? Хлопчик з таємницями на порозі

**«Ти мій тато!»** Я сидів у своїй звичній позі біля вікна, коли почув глухий удар по шибці. Кава розлилася на...

З життя4 години ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, коли вигнав дружину з немовлям. Та якщо б він знав правду…

“Це не моя дитина”, холодно прозвучало з уст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби він...