Сусідка з таємницями з верхнього поверху

Оксана Борисівна завжди знала, що відбувається в їхньому будинку. Хто приходить, коли свариться, у кого бракує грошей на комуналку. Та про сусідку з п’ятого поверху вона не знала нічого.

Жінка з’явилася у їхньому під’їзді якось непомітно. Оксана Борисівна пам’ятала, що п’ятдесят третя квартира довго стояла пусткою після смерті старого Леоніда Володимировича. Спадкоємці, племінники зі Львова, навідувалися рідко, щось розбирали, потім продали. А хто купив — ніхто достеменно не знав.

— Мабуть, ріелтори перепродають, — міркувала сусідка Соломія Степанівна біля поштових скринок. — Нині це модно, квартирами торгують як картоплею на базарі.

Та незабаром виявилося, що квартиру не перепродали. Там хтось оселився. Оксана Борисівна здогадалася по тихій музиці, що час від часу лунала зверху, та цокоту каблуків на сходах. Саме каблуків — не шльопанців, не кросівок, а справжніх туфель на підборах. У їхньому будинку такою розкішшю майже ніхто не балувався.

Вперше Оксана Борисівна побачила нову сусідку випадково. Визирнула у дверний окуляр, почувши голови на майданчику, і завмерла. На порозі квартири навпроти стояла висока жінка в елегантному бежевому пальті. Коси були зібрані в охайний пучок, а в руках вона тримала букет білих троянд.

— Дякую вам щиро, — говорила незнайомка чоловікові середніх літ у суворому костюмі. — Обов’язково передам.

Чоловік кивнув, щось відповів нечутно й пішов до ліфта. А жінка постояла ще мить, дивлячись на квіти, потім тихо зітхнула й зникла у помешканні.

— Сольо, а ти нову сусідку бачила? — запитала Оксана Борисівна подругу наступного дня, сидячи на лавці у дворі.

— Яку нову?

— З п’ятого поверху. У п’ятдесят третій живе тепер.

Соломія Степанівна похитала головою:

— Не бачила. А що, молода?

— Та не дуже. Років сорок п’ять, може, п’ятдесят. Гарна така, доглянута. І одягається пристойно, не як ми тут усі.

— Напевно, заможна, — вирішила Соломія. — Якщо купила квартиру в центрі міста.

Оксана Борисівна погодилася, але її не покидало дивне відчуття. Заможні люди зазвичай не селяться у їхньому старому будинку з давнім ліфтом та об
Наступного дня Марина Петрівна приготувала домашній борщ і несміливо постукала у двері Олени Володимирівни, щоб дівчина вперше за роки самотності відчула тепло справжньої сусідської підтримки.