Свекруха хоче віддати старі меблі сину, щоб придбати нові. “Моя мати ніколи б так не вчинила”, – сказала невістка.

Свекруха хоче передати старі меблі сину і купити нові для себе. “Моя мама ніколи б так не зробила”, – сказала невістка.

– Я запропонувала сину взяти в своє нове житло наші меблі – зi спальні та кухні, – розповідає Анна, якій шістдесят років. – У них там ще нічого немає, взагалі нічого! Сплять на надувному матраці. Кажу, візьміть наші меблі, а ми з батьком купимо собі нові. А моїй невістці це не сподобалось! «Моя мама каже, що ніколи б так не зробила. Навіть на думку б їй не спало купити собі нові і віддати мені свої старі речі!» – каже невістка.

Меблі Анни не є старими речами – усі вони були придбані відносно недавно, приблизно дванадцять років тому, в хороших меблевих салонах. Вона та її чоловік досить заможні люди і можуть дозволити собі все найкраще.

Проте, це «найкраще” іноді грає проти них. Вони, здається, втомилися від своїх старих меблів, адже зараз є стільки новинок, не знаєш, на що дивитись. Анна із задоволенням придбала б абсолютно нові меблі, і для цього є гарна нагода.

Але змінювати старі меблі немає жодної причини – усе в чудовому стані. Якість хороша, якщо не на століття, то на десятиліття точно. Ну, викидати їх не буде! Продасть – навіть за безцінь.

Однак продаж викликає клопоти. Фотографії робити, кудись це все додавати, відповідати на дзвінки, пускати до дому чужих людей, які будуть все дивитися – кому це все потрібно…

Можливість віддати меблі молодій сім’ї, якщо чесно, радувала Анну.

– Але ж я роблю для них добре! – обурено каже свекруха. – У них зовсім нічого немає. Порожні кімнати! Я даю їм хороші речі задарма, а вони ще й незадоволені!

Свекруха сина дуже допомогла йому і його дружині облаштувати квартиру. Продала свою квартиру, розморозила заощадження. Молода пара зібрала кожну копійку, яку жінка мала. Вони вирішили відразу придбати двокімнатну квартиру, щоб жити в комфорті багато років. Тепер місце є, і навіть якщо народиться дитина, його буде достатньо.

Однак грошей не вистачило, свекруха позичила в сестри п’ятсот тисяч на ремонт.

– Але це нічого, зовсім небагато. Все це можна віддати з двох чи трьох зарплат! – каже Анна.

Вона і її чоловік не скупилися на витрати – перед весіллям вони заявили, що син вихований, і тепер будуть жити для себе. На всі натяки невістки щодо «а моя мама думає інакше» вони лише знизують плечима – «а ми тільки сказали, попереджали. Що думає твоя мама – це не наша справа».

Ремонт у квартирі був дуже економним і бюджетним – пофарбували стіни, постелили килим на підлогу… На жаль, на меблі вже нічого не залишилось. Син відмовився приймати що-небудь від свекрухи – вже досить, бо вона дуже допомогла. Десь знайшли кілька табуреток, столик, матрац на підлозі. І так вони там і живуть. Це не страшно, вони молоді, всі колись так починали.

Вони планували заощаджувати і поступово купувати меблі, але тоді Анна запропонувала допомогу.

– Кухня у мене вмонтована, але її можна розібрати і встановити у них так само! – каже Анна. – Як-не-як, це було б для них дешевше, ніж купувати нову. Ну, деякі шафи не підійдуть, та мені байдуже! Завжди є щось, що можна змінити. Я б дала їм витяжку та плиту. Не знаю, коли вони зможуть щось придбати! А я ще й спальню віддам. Вона, як нова! Поки вони на свій назбирають, життя мине.

Непокоїть реакція єдиної невістки Анни на її ініціативу. Син задоволений і, здається, навіть щасливий, але Олександра явно незадоволена, і Анна відчуває, що в молодій сім’ї ведуться серйозні суперечки з цього приводу.

– Невістці здається, що літнім людям не потрібні нові меблі, якщо старі ще в порядку! – говорить з обуренням Анна. – У її світогляді ми повинні купити їм нові меблі для квартири! Вони молоді, все життя попереду…

Можливо, невістка має рацію? Свекор і свекруха нових меблів особливо не потребують. Якби вони не звільняли квартиру, то жили б зі своїми старими меблями і посудом, і не скоро почали б щось змінювати у домі.

А може, невістка нахабна, адже повинна дякувати і радіти?