Connect with us

З життя

Свекруха несподівано заявила: Жодної квартири тобі не бачити.

Published

on

Моя свекруха була найгучнішою. Вона сказала: “Слухай, це житло ти не отримаєш. Не знаю, як ти “доглядала” за дідом, яке шахрайство примусило його передати тобі квартиру, але цього не буде. По-друге, ти зникнеш з життя мого сина. Нарешті він зустрів гарну дівчину з порядної родини. Тож ти і твої діти зникнете з нашого життя. Чи зрозуміла ти все?”

Я доглядала за дідусем чоловіка протягом десяти років, живучи в орендованій квартирі з дітьми. Олена, сестра чоловіка, жила в квартирі того самого діда. Свекруха теж не цікавилася батьком чоловіка — вони не ладнали. Я не закінчила навчання, не побудувала кар’єру. Весь вільний час я присвячувала догляду за хворим похилого віку та дітьми.

Мій чоловік систематично мене зраджував, був напружений ситуацією вдома. Іншим жінкам не вистачало цікавості до нього — чоловік з дітьми і без статків, тож він завжди повертався до мене. А я прощала заради дітей. Ми не придбали власне житло — чимало грошей йшло на оренду та догляд за дідом. Якщо Олена приходила, то лише для того, щоб попросити у діда частину його пенсії, жаліючись на свою важку фінансову ситуацію. Але ця ситуація, попри бідність, дозволяла їй з чоловіком і дітьми щорічно їздити на відпочинок і час від часу міняти сімейний автомобіль.

П’ять років тому дід заповів мені свою квартиру. Він сказав:

— Ти стала мені ближчою, ніж усі члени моєї родини разом узяті. Внук — зрадник, передасть квартиру матері або сестрі. Хай мої правнуки живуть краще. За свою працю ти отримаєш своєрідну нагороду. Щоб потім ти мені не казала, що життя пройшло повз тебе.

Ніхто не знав, що з заповітом: чим менше знають, тим краще сплять. Коли дідусь почав ще більше слабнути, родина стала проявляти активніший інтерес. Почали навідуватися до діда, цікавлячись його здоров’ям. Навіть пропонували свою допомогу в догляді за ним, уперше за стільки років! Дід не був дурнем і чудово знав, чого від нього хочуть. Приймав інтерес до своєї персони, підморгуючи мені.

У мене нарешті з’явився вільний час. Ви не уявляєте, що означає гуляти по вулиці самотужки: без дітей і без діда в інвалідному візку. Я насолоджувалася своєю свободою. Дідусь недовго прожив. Щиро шкода цього сміливого старця. Розподіл спадщини почався майже відразу. Свекруха та Олена почали атакувати мого чоловіка:

— Віддаси квартиру діда Олені. Вона там живе багато років, це її дім. А потім отримаєш квартиру своєї матері. Просто мусиш відмовитися від спадку. У тебе буде все, але потім.

Чоловік повірив обіцянкам матері та погодився не претендувати на квартиру. Обіцянкам свекрухи, що квартира залишиться синові, я не вірила: мати мого чоловіка, крім Олени та її дітей, ніким не цікавилася. Мені було прикро, протягом 10 років я доглядала за дідом, тоді ніхто його не потребував, а тепер вже ділили його майно.

Я захоплювалася мудрістю діда. Він пішов до нотаріуса дуже рано і все оформив.

Того вечора чоловік повернувся з роботи і почав збиратися.

— Куди ти йдеш? — запитала я.

— Я втомився. Йду від тебе та дітей. Жив з тобою, щоб ти могла доглядати за моїм дідом. Його більше немає — це твоя проблема. Не хочу платити за оренду. Я давно маю іншу жінку, — сказав і пішов, зловісно махаючи на прощання.

Добре, я почала готуватися до переїзду та пошуку роботи. Через кілька днів до мене приїхала вся родина чоловіка. Разом з чоловіком Олени та їхніми дітьми. Вони лаяли, кричали на мене, перебиваючи один одного. Моя свекруха була найгучнішою, вона сказала:

— Усі затихніть! А ти слухай сюди! По-перше, ти не отримаєш цієї квартири. Не знаю, як ти “доглядала” за дідом, яке шахрайство змусило його передати тобі житло, але цього не буде. Ми доведемо, що ти шахрайка. По-друге, ти зникнеш з життя мого сина. Нарешті він зустрів дівчину з порядної родини, скоро у них буде дитина. Тож ти і твої діти зникнете з нашого життя. Чи все зрозуміла? Повторю ще раз: віддаси житло моїй дочці, а сина не чіпай!

— Знаєте, що я зрозуміла? Що можу дозволити собі позбавити вас усього в моєму житті.

Я закрила двері, ігноруючи шум родини. Мої діти і я будемо мати нормальне життя: я знайшла роботу, у нас є квартира. Дуже вдячна дідові. Мій чоловік зникне з нашого життя, і ми будемо жити в радості. Я впевнена, що все буде добре.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 4 =

Також цікаво:

З життя45 секунд ago

I Want a Divorce,” She Whispered, Turning Her Gaze Away

“I want a divorce,” she whispered, turning her face away. It was a bitter evening in London when Emily murmured...

З життя1 хвилина ago

He Will Live Among Us…

**Diary Entry 12th October** The doorbell rang, sharp and unwelcome, announcing visitors. Margaret set aside her apron, wiped her hands,...

З життя2 години ago

We Love You, Son, but Please Don’t Come Home Anymore.

**”We Love You, Son, But Please Dont Visit Again”** An elderly couple lived their entire lives in a little cottage...

З життя3 години ago

No, Mum. You Won’t Be Visiting Us Anymore. Not Today, Not Tomorrow, and Not Next Year Either” — A Story of Finally Running Out of Patience.

“No, Mum. You won’t be visiting us anymore. Not today, not tomorrow, and not next year either.”a story about patience...

З життя4 години ago

He Will Live Among Us…

The doorbell rang sharply, an unwelcome intrusion. Margaret wiped her hands on her apron and moved to answer it. Her...

З життя5 години ago

I’m Sorry for How Things Turned Out

“I’m sorry it’s come to this,” I muttered under my breath. “Richard, are you absolutely sure youve packed everything? Should...

З життя7 години ago

Figure It Out for Yourselves, Won’t You?

“No, Emily, dont count on me. You got marriednow rely on your husband, not me. I dont need strangers in...

З життя7 години ago

No, Mom. You Won’t Be Visiting Us Anymore—Not Today, Not Tomorrow, Not Even Next Year” — A Story of Patience Finally Worn Thin

“No, Mum. You wont be visiting us anymore. Not today, not tomorrow, and not next year either.” A story about...