Connect with us

З життя

Тени заботы: Семейная драма

Published

on

**Тени заботы: Драма Ольги и её семьи**

Ольга лежала в палате уфимской больницы, бледная, но с тёплым светом в глазах. Дверь распахнулась, вошла подруга Лариса с пакетом яблок и груш.

— Ну и дала ты нам жару, Оль! — всплеснула руками Лариса, присаживаясь на край кровати. — До последнего тянула, да? А если бы не успели?

Ольга слабо улыбнулась:
— Прости, Лора. Всё произошло внезапно. Думала — пройдёт. Слава богу, обошлось. Как бабка? Справляется ли Игорь? Она же без меня — хоть святых выноси.

— Жива-здорова, не переживай, — успокоила Лариса. — Ворчит, конечно, но это ей к лицу.

— Спасибо, родная! — Ольга сжала её ладонь. — Век-то не забуду.

— Да брось! — засмеялась Лариса, но в уголках глаз мелькнуло что-то серьёзное. — Твой Игорь — настоящий богатырь. Прибегаю я с супом, думаю: ну всё, сейчас спасать старушку. А у вас там — театр!

— Что? — Ольга приподнялась на подушках.

— Захожу — в доме запах пирогов! Бабка чистенькая, довольная, чай пьёт. Я — к ней: «Сейчас переодену, накормлю». А Игорь как рявкнет: «Не суетись! Я уже всё сделал». Представляешь? Самим справлялся!

— Как… сам? — Ольга ахнула.

— Сам, Оль! — кивнула Лариса. — Бабка его к себе раньше и на пушечный выстрел не подпускала, а тут — сидит, как котёнок! Видно, по-мужски с ней поговорил.

Ольга закрыла глаза, чувствуя, как на щеках разливается жар. Ведь она его подвела, бросила одного с упрямой старухой, а он… даже не пожаловался. Когда звонила, лишь сказал: «Всё нормально».

С бабкой Ниной они жили вдвоём с двенадцати лет. Родители разбежались — отец в Питер свалил, мать с отчимом в Екатеринбург, а Ольгу «временно» оставили «пожить» у бабки. Та тогда чётко сказала:
— Нам с тобой теперь по рукам. Никто не придёт — так что держись.

Мать вспомнила о дочери, когда её «новые» дети подросли. Звонила, звала: «Переезжай, тут институты хорошие!» Бабка только фыркнула:
— Подумай, Ольга: десять лет тебя не было нужно, а теперь вдруг — институты? Может, нянька для сводняшек понадобилась?

Ольга осталась. Закончила университет, встретила Игоря — простого парня с завода. На свадьбу родители приехали, но веселились, будто чужие.

Год назад у бабки случился инсульт. От сиделки та плевалась:
— Чужие люди! Лучше помру!

Вот и пришлось Ольге с Игорем переехать к ней. Бабка ворчала, особенно когда Ольга её мыла:
— Дожила — внучка подтирает!

А Игоря к себе вообще не подпускала. До того дня.

Когда Ольгу увезли на «скорой» — аппендицит, — Игорь пришёл к бабке и твёрдо сказал:
— Нина Семёновна, так и так. Ольга в больнице. Теперь я за вами ухаживаю. Будете капризничать — позовём Ларису, но её только вечером. Выбирайте.

Старуха сначала вспылила, но Игорь не отступил. И — о чудо! — к его возвращению с работы она уже ждала, причёсанная, смирная.

— И суп ему понравился, — позже хвасталась Ларисе. — Говорит: «Мужчины тоже умеют».

Когда Ольга вернулась домой, бабка, глядя на Игоря, прошептала:
— Крепкий у тебя муж, внучка. С таким хоть в огонь, хоть в воду.

**Вывод:** Настоящая семья — не та, что по крови, а та, что в беде не бросит. Даже если это всего один человек.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 2 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя3 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя4 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя5 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...

З життя8 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя11 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя13 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя15 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...