Ти вирішила стати матір’ю без партнера? Чи не соромно тобі, мамо?

**Ти вирішила народити дитину без чоловіка? Тобі не соромно, мамо?** — з докором запитала Дарина.

Відразу після випускного Дарина подала документи до університету. Вона не сумнівалася, що поступить. Бали у неї були високі, навіть із запасом, судячи з минулорічного вступного конкурсу.

Того року літо видалось спекотним. Подруга запропонувала поїхати до своєї тітки в Одесу. Дві-три тижні на морі, без батьківського нагляду, повністю поринути у доросле життя — спокусливо. Але коли до від’їзду залишився лише один день, Дарина занервувала. Не через те, що вперше їхала сама, без мами. А через те, що довго не побачить Олега.

Олені, матері Дарини, нещодавно виповнилося тридцять сім. Вони розійшлися з чоловіком, коли доньці було три. Батька Дарина не пам’ятала. Та й пам’ятати було нічого. Весілля було раннім, вони не встигли добре пізнати один одного. Тому не витримали перших серйозних випробувань: безсонних ночей, плачу немовляти, браку грошей та взаємних докорів.

Коли Дарина підросла, Олена намагалася влаштувати особисте життя. Але то її обранці не хотіли виховувати чужу дитину, то самі Дарині не подобалися.

Два роки тому в життя Олени увійшов Олег. Він часто приходив у гості, хоча ніколи не залишався на ніч. Принаймні, Дарина цього не помічала. З Олегом було цікаво. Він дарував їй подарунки, а на останній День народження приніс велетенський букет червоних троянд.

І Дарина закохалася. Олег був на два роки молодший за Олену. Незначна різниця, але Дарина вважала інакше. Вона вирішила, що підходить йому краще, ніж мама. Кожен його погляд вона сприймала як ознаку інтересу до неї. А що? Вона вдвічі молодша за матір, їй усього вісімнадцять. Якщо вибирати між нею та мамою, вибір мав би бути на її користь. Так вона міркувала. І шалено ревнувала Олега до матері.

За той час, поки вона буде на морі, все могло статися. Наприклад, він зробить Олені пропозицію. І тоді Олег для Дарини буде втрачений назавжди.

Напередодні поїздки мати метушилася на кухні, а Дарина все думала, як зізнатися Олегу у своїх почуттях.

— Дарино, сбігай до магазину. Я забула купити сиру, і майонезу залишилося мало, — попросила мати, виглянувши з кухні.

— Мам, я ще речі не зібрала, — відповіла Дарина.

Мати зітхнула та пішла до магазину сама.

Через кілька хвилин у квартирі пролунав дзвінок. Олег! Серце Дарини застукало швидше. Ось він, шанс поговорити з ним без матері.

Вона поводилася як гостинна господиня. Посадила гостя на диван, розмовляла про дрібниці, а потім увімкнула телевізор і сіла поруч. Він зиркнув на неї, але не відсунувся.

Їхні плечі торкалися, і Дарина не втрималася. Вона раптом обхопила його руку своїми, притиснулася ближче. Його щока опинилася за кілька сантиметрів від її губ. Так близько вона ніколи не сиділа поруч, ніколи не вдихала його чоловічого запаху, що пробивався крізь аромат парфумів.

Це оп’янило її, надало сміливості — і вона торкнулася губами його щоки. Олег не відхилився, лише відвів голову та підвівся. В його очах Дарина побачила здивування та нерозуміння. Їй раптом стало соромно. Виявилося, вона все вигадала. Олег не бачить у ній жінки, лише доньку Олени.

У дверях повернувся ключ. Якщо Олег і хотів щось пояснити, момент був втрачений. У кімнату увійшла Олена, задихавшись від швидкої ходи.

— Олеже! Ти вже тут? А я, уяІ тієї миті, коли маленький Федір вперше посміхнувся, Дарина зрозуміла — вона ніколи не пробачила б собі, якби переконала маму відмовитися від нього.