Усі були шоковані, коли я з’явився в пологовому будинку лише в спідній білизні.

Усі були вражені, коли я з’явився в пологовому відділенні лише в трусах.

Це була ніч, яку я ніколи не забуду. Близько півночі моя дружина почала відчувати перейми, і я одразу відвіз її до лікарні. Я був виснажений після важкого робочого дня, напівсонний, але розумів, що маю бути поруч. Ми заздалегідь домовилися, що я буду присутній при пологах, щоб підтримати її, адже вона дуже боялася — це мала бути наша перша дитина. Незважаючи на втому, я не міг її залишити.

Медсестра повідомила мені, що пологи вже ось-ось почнуться. Я пам’ятаю, як сьогодні: «Швидше, роздягайтеся. Ваша дружина вже народжує». — «Роздягнутися? Але як саме? Що ви маєте на увазі?» — запитував я розгублено. Моя дружина, яка боролася з болем, відповіла швидко: «Так, слухайся їх. Швидше». Потім її перевезли в родильну палату, а я залишився наодинці зі своїми думками.

І тут раптово я зайшов у пологову залу, і мій вигляд викликав справжній фурор. Усі присутні завмерли, а потім вибухнули сміхом. Я був лише в трусах у горошок, що надало ситуації комічності. Настала тиша, яку прорізав гучний сміх. Я стояв, не знаючи, чи сміятися, чи плакати. Здавалося, навіть пані на мить припинила відчувати біль. Мене вивели з залу і дали стерильний халат.

Коли мене запитали, чому я так одягнувся, я з відчаєм відповів: «Сказали роздягтися, от я й роздягнувся…» Мій зніяковілий і водночас лихий погляд був звернений на медсестру. Вона стояла розгублена, вся почервоніла і постійно вибачалася. Але ж це була не її провина — я просто неправильно зрозумів, і дружина несвідомо підтвердила, коли я запитував. Решту пологів я був з нею, підтримуючи в цей особливий момент.

Хоч я не люблю згадувати цю історію, дружина посміхається щоразу, коли бачить ті пам’ятні труси у шафі.