Connect with us

З життя

Віддала все синові і залишилася з почуттям провини та самотністю

Published

on

Мені шістдесят дев’ять. Я живу у старій двокімнатній квартирі на околиці Києва. Вже кілька років я прокидаюся й засинаю з тривогою в серці. Не через самотність, ні — за тонкою стіною спить мій син. Та кожного вечора мене гризе страх, що він знову повернеться п’яний, почне кричати, вимагати гроші, звинувачувати мене в усіх своїх невдачах. І я розумію: він має рацію. Він має повне право злитися. Бо всі ці невдачі — частково мої.

Мого сина Дмитра сорок п’ять. За своє життя він двічі офіційно одружувався і двічі жив із жінками. Жодну з них я не прийняла. Я — мати, яка щиро вважала, що знає, як йому буде краще. Хіба може бути щось важливіше за материнський інстинкт? Я вірила, що захищаю його від помилок, від нещасливих шлюбів, від страждань. Але тепер я бачу, що захищала не його, а свою гордість.

Його перша дружина, Оленка, була з села. Вони побралися ще студентами, наївні, закохані. А я одразу вирішила: не пара вона йому. Занадто проста, занадто доступна. Не пустила їх до себе, і вони тинялися по гуртожитках. Постійно лізла з порадами, кидала отруйні зауваження. У результаті вони розлучилися. Він повернувся до мене — зламаний, пригнічений. А я відчувала себе переможницею.

Минали роки. У його житті з’явилася Марічка — світла, тиха, добра дівчина. Віруюча. Вона молилася, ходила до церкви, мріяла про вінчання. А я… Я знову не втрималася. Сміх, іронія, злісні слова. Мені здавалося, що вона хоче «затягнути» мого сина у свою віру, у свій світ. Я зруйнувала й цей союз.

Потім була Наталка — дівчина без батьків. На той час мій син здобував другу вищу освіту і був на підйомі. А вона — з сирітським минулим. Я була впевнена, що вона «причепилася» до нього заради вигоди. Я знову втрутилася. Знову — своїми руками все знищила.

Коли зрозуміла, що чекати на «ідеальну невістку» марно, вирішила знайти її сама. Знайшла — дівчину з «пристойної» родини, з грошима, з гарною професією. Навіть весілля почали готувати. Але через місяць син кинув усе. Повернувся вдень, кинув ключі на стіл і сказав: «Я більше не хочу жити так, як ти мене змушуєш.»

З того дня почалося його падіння. Спочатку він просто сидів вдома. Потім почав пити. Зараз п’є щоЗараз він п’є що дня, а я не маю сили його зупинити, лише дивлюсь у вікно і прошу Бога, щоб він знайшов свій шлях сам.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − вісім =

Також цікаво:

ES2 хвилини ago

La inauguración no devolvió a Esteban la vida que había perdido.

La inauguración no devolvió a Esteban la vida que había perdido. Le devolvió su nombre. No era lo mismo. Los...

ES6 хвилин ago

Alguien la arrancó durante la noche y dejó dos tornillos torcidos sobre la mesa de piedra.

La placa desapareció cuatro días después. Alguien la arrancó durante la noche y dejó dos tornillos torcidos sobre la mesa...

З життя10 хвилин ago

Michael believed the hardest part had ended when the black box opened.

Michael believed the hardest part had ended when the black box opened. He was wrong. Exposing Eleanor took one evening....

З життя12 хвилин ago

The opening of Vale House did not restore Daniel’s old life.

The opening of Vale House did not restore Daniel’s old life. It gave him a room where people finally listened,...

З життя13 хвилин ago

Someone removed it during the night, leaving two empty screws in the stone.

The plaque lasted less than a week. Someone removed it during the night, leaving two empty screws in the stone....

З життя20 хвилин ago

Hidden in the pantry, as her son returned, Emma froze, listening to his phone callShe heard his trembling voice confess a secret that would shatter the fragile peace of their family forever.

Evelyn slipped into the pantry the splitsecond before the lock clicked over the door. She pressed her back against the...

ES45 хвилин ago

Durante mucho tiempo pensé que la palabra que había destruido a los Ferrer era aquel “no” pronunciado frente a todos.

Durante mucho tiempo pensé que la palabra que había destruido a los Ferrer era aquel “no” pronunciado frente a todos....

ES47 хвилин ago

Durante los primeros meses, Javier siguió creyendo que lo peor que había perdido aquella noche era nuestro compromiso.

Durante los primeros meses, Javier siguió creyendo que lo peor que había perdido aquella noche era nuestro compromiso. No comprendía...