Відмова від немовляти: історія зворотного відмовлення

У пологовому будинку Марина відмовилася від дитини. А чоловік залишив її.

У Ольги пологи почалися передчасно. Маленька дівчинка народилася недоношеною з вагою менш ніж кілограм. Немовля перебувало в спеціальному інкубаторі, її годували через зонд, бо смоктальний рефлекс ще не був розвинений.

Молода мама намагалася зберігати оптимізм. Вона була впевнена, що її донечка обов’язково одужає. Ольга постійно чергувала біля палати, де перебувала її дитина.

На наступний день у пологовий будинок привезли іншу жінку. Всі запам’ятали її через те, що перед початком пологів вона сильно нервувала і була в істериці. Нарешті, її відвезли в пологовий зал, і все втихомирилися. Ввечері, коли Ольга очікувала на свою чергу на процедуру, вона випадково почула розмову двох медсестер.

Вони обговорювали ту породіллю. Згідно їх слів, жінка відмовилася піклуватися про свою дитину, у тому числі годувати грудьми. Вона боялася втратити фігуру. Ще вони казали, що породілля відразу після пологів зосередилася на своєму зовнішньому вигляді – робила маски для обличчя та манікюр.

Наступного ранку Ольга прийшла провідати вже двох немовлят. Дівчинка, про яку говорив медперсонал, лежала біля вікна. Вона весь час плакала, їй давали їжу з пляшечки.

Ольга попросила у дитячого лікаря дозволу годувати грудьми відмовлену дитину, оскільки вона і так зціджувала своє молоко. Після невеликої паузи лікар погодився.

Тим часом мама тієї дівчинки сварилася зі своїм чоловіком. Вона наполягала, що дитина їй не потрібна, бо хоче жити для себе. Вона скаржилася на те, що їй довго потрібно буде приходити в форму після пологів.

Ігор, так звали її чоловіка, намагався переконати дружину. Наступного дня він приїхав у пологовий будинок, щоб особисто поговорити з нею. Але ні він, ні завідувачка не змогли переконати її, жінка залишалася невмолима.

Чоловік попросив показати йому дочку. Накинувши бахіли, халат і маску, його провели в палату. У цей час Ольга годувала дівчинку.

Ігор довго не міг відвести погляд від побаченого. Він з трепетом в грудях дивився, як інша жінка дбайливо тримала і годувала його дитину. У малятка був чудовий апетит.

Коли Ольга його помітила, він поспішив вийти.

Марина тим часом підписала документи на відмову від дитини і готувалася до виписки з радісним настроєм.

Ольгу теж виписали, але її дитину не вдалося врятувати.

Прикладаючи малятко Марини востаннє до грудей, Ольга не стримала сліз. За час перебування в пологовому будинку вона прив’язалася до дівчинки. Вона уявляла, як важко буде без цього малятка, що так приємно пахло молоком.

Її серце було переповнене болем за втрату рідної дочки і неминучу розлуку з чужою дитиною. Підтримки Ольга не мала, вона була самотня. Вона народжувала дитину тільки для себе.

Марина, з іншого боку, упакувала свої речі. Автомобіль вже чекав на території лікарні. Вона хотіла, щоб чоловік почекав її якомога довше. Врешті вона хотіла вийти до нього в прекрасному і стрункому образі. Звикла тримати чоловіків на короткому повідку.

Перед виходом з палати, вона поглянула у вікно. Не могла повірити своїм очам.

За вікном панувала сонячна погода, стояло бабине літо. Її чоловік із букетом троянд очікував жінку, яка годувала їхню дочку. Марина стояла як вкопана. Чоловік щось сказав жінці, потім узяв дитину на руки, і вони разом сіли в автомобіль.

“Як же я?” – вирвалося у неї. Санітарка, яка прибирала палату, холодно відповіла: “А ти завжди будеш молодою, красивою і жити для себе”.