Відплата

**Помста**

Родіон завжди був спокійним і розумним хлопчиком. Батьки нічого не шкодували для свого єдиного сина – записували його на всілякі гуртки та секції, щоб виріс різнобічно розвиненою людиною. Він займався кікбоксингом, грав у шахи, добре малював. А підлітком захопився грою на бандурі.

Його однолітки запрошували дівчат у кіно, балувалися дешевим вином і сигаретами, а Родіон сидів із бандурою, перебирав струни і співав низьким, трохи хрипкуватим голосом.

Батьки мріяли про успішне майбутнє сина. У їхньому маленькому райцентрі з чотирнадцятьма тисячами жителів йому робити було нічого. Після школи Родіон без проблем (з його-то балами) вступив до університету обласного центру на престижний факультет інформаційних технологій.

За день до початку навчання батько відвіз сина з новеньким дорогим ноутбуком до своєї сестри. У тітки рік тому помер чоловік, діти вже мали свої родини й роз’їхалися. У гуртожитку, мовляв, занадто шумно й багато спокус, що заважають навчанню. Маму не взяли, щоб уникнути довгого слізного прощання. Батько залишив грошей на перший час і поїхав.

Родіон вперше опинився на самоті. Тітка мало цікавилася життям племінника, лише слідкувала, щоб він був нагодований і не затримувався надто пізно.

Звільнившись від батьківської опіки, одногрупники пустилися в усі тяжкі – гуляли, прогулювали пари. А Родіон тримався осторонь. Друзів у нього ніколи не було, і до вечірок він не звик. Але з першого дня його увагу прикувала Соломія – гарненька білявка.

Хлопці казали, що вона вступила на «чоловічий» факультет лише для того, щоб вдало вийти заміж. Навчалася вона погано, але викладачі рідко ставили їй незадовільно. Такій дівчині знання не потрібні – на неї просто приємно дивитися, пояснювати їй матеріал, підходити й, легко торкаючись плеча, виправляти помилки.

Але в Соломії не було відсутності шанувальників. Вона вважала Родіона «ботанком» і ігнорувала. Про що з ним говорити? Про музику, шахи чи нудну інформатику? Одним словом, він їй абсолютно не підходив.

А він страждав від безвідповідної любові. Хотів бути поруч із нею щоразу – на парах, у гуртожитку. Під час одного з візитів додому Родіон оголосив батькам, що хоче жити в гуртожитку – тітка живе далеко від університету, і багато часу йде на дорогу. Розгорівся скандал – з криками батька й слізьми матері.

Але Родіон пообіцяв, що це не вплине на навчання, що йому можна довіряти. До того ж, на нього вже косо дивляться – майже єдиний у групі живе не в гуртожитку. Батькам нічого не залишалося, як змиритися.

Родіон був на сьомому небі від щастя. Тепер він бачитиме Соломію не тільки на парах (які вона відвідувала рідко), а й по вечорах у гуртожитку. Він знаходив будь-який привід, щоб зайти до неї. Але Соломія, як і раніше, не відповідала взаємністю.

Навіть коли вони опинялися в одній компанії, вона відмовлялася танцювати з ним, тікала на балкон курити. Родіон теж почав курити, але це не на крок не наблизило його до білявої красуні.

Справжнім випробуванням стали літні канікули, коли він на два місяці поїхав додому і не міг бачити Соломію. Він страждав, мучився і квапив час до початку навчання. Так минув ще один рік.

Родіон вчився добре, викладачі хвалили його й пророкували велике майбутнє. Повернувшись 31 серпня до гуртожитку (вирватися від мами раніше не вийшло), він дізнався, що Соломія вийшла заміж. Ця новина позбавила його сну й спокою. Обранець красуні – старшокурсник-спортсмен, гордість університету.

Соломія більше не з’являлася в гуртожитку – вони з чоловіком жили в його квартирі. Тепер Родіон міг бачити її лише на парах, спостерігаючи здалеку. Одного разу перед сесією він попросив у неї конспект – мовляв, пропустив лекцію.

“Попроси в когось іншого. Мені теж треба готуватися”, – відмовила вона.

“Залік післязавтра, я завтра поверну зошит. Обіцяю”, – благав він, дивлячись закоханим поглядом.

Соломія подумала й дала йому зошита.

Наступного дня Родіон не прийшов на пари, вперше без причини прогулявши. Все для того, щоб особисто віднести зошита Соломії додому. Краєм вуха чув у їдальні, як вона скаржилася подрузі, що чоловік знову поїхав на змагання. Йому всі заліки й іспити ставлять “автоматом”.

Родіон дізнався її адресу в дівчат. Підібрав час, коли Соломія мала бути вдома, і поїхав. Не мав жодних планів – просто побути поруч, поговорити, розповісти про свої почуття. З сильно б’ючимся серцем натиснув дзвінок, сподіваючись побачити її. Але двері відчинив її чоловік – плечистий качок.

“Тобі чого?” – грубо запитав він.

“Конспект Соломії”, – пробурмотів розчарований Родіон.

“Давай”, – сказа– відреагувала Соломія, коли через багато років її життя нарешті стало спокійним і щасливим, а Родіон, навіть незважаючи на давню образу, допоміг їй знайти себе у новому житті.