Він вважав її поганою матір’ю і дружиною

Він вважав її поганою матір’ю і поганою дружиною

Моя знайома, матір трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося — для мене велика загадка. Ні, справа не в тому, що багатодітних матерів не беруть заміж. Беруть, якщо люблять! Просто, скільки я її пам’ятаю з першого шлюбу, вона завжди була «найгіршою матір’ю і найгіршою дружиною».

Кілька разів у її «минулому» житті я була вдома в неї. Пам’ятаю її завжди втомленою, змученою, розгубленою. У неї то підгоряла каша, то молодший годинами ходив у мокрих штанцях, а вона розривалася між ним, середнім і його уроками, плитою, і руки не доходили змінити мокре. Ще потрібно було встигнути приготувати вечерю, адже скоро чоловік прийде з роботи. Якимось чином навести лад, бо він любить порядок.

Вона хутко хапала іграшки, розкидала їх по коробках. Менший знову розкидав… Паралельно включала інтернет, щось відправляла по пошті — вона ще й підробляла, бо зарплата чоловіка не дуже-то і вистачала… І все це перетворювалося в якийсь нескінченний похмурий хаос.

Приходив чоловік, дивився на безлад і мимохідь кидав фразу:
— Дай коту води! Зроби хоч щось корисне…
Напівжартома-напівсерйозно. Але я добре запам’ятала ці його слова. І моя подруга кидала пошту, ложки, мокрі штанці і з винуватою усмішкою наливала коту в миску воду. Щоб зробити цю єдину корисну річ за день.

А я тоді зробила дурницю. Щоб якось розрядити атмосферу, теж напівжартома, запропонувала кинути всіх цих котів і недороблену вечерю, зібрати дітей, нафарбуватися (це жінці) і сходити в кафе.
— Я і своїх прихоплю.
— Вона вже стара, щоб фарбуватися! — відрізав її чоловік. Теж, як би жартома…
Я дивилася на цю жінку і з жахом розуміла, що вона взагалі-то молодша за мене. І якщо вона старуха, то хто тоді я?

Вона винувато вибачилася і сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поруч діти знову розкидали іграшки, і вона якоюсь «третьою» рукою тут же їх збирала, бо чоловік любить порядок. У неї пищав телефон, мабуть, робоча пошта.
— Досить весь день сидіти в інтернеті, — сказав чоловік.
Я попрощалася і пішла.

«Я сама винна»

Ні, сама вона ніколи нікому не скаржилася. Ніколи! Як би не спитав, у неї все добре. І чим сiрiша і зеленіша вона була, тим впевненіше відповідала: «Все добре!» І ховала потьмяні безбарвні очі.

Але у нас завжди було багато спільних знайомих. І то від одних, то від інших я чула, що дуже не задоволена нею свекруха. Невістка — погана матір, тому що менший впав з велосипеда і розбив собі брову. Зашивали. Треба стежити, а не дурницями займатися… Невістка — погана дружина, тому що вдома безлад і діти з чоловіком погано нагодовані.

Якось чоловік тієї жінки ходив до школи, і потім вдома був скандал. Старший щось накоїв, а все тому, що «погана матір» займається незрозуміло чим, тільки не вихованням. Розповідали, що вона почала пити антидепресанти, бо, так, погана матір і погана дружина. Нічого не робить, а щось зробити просто немає сил… І навіть діти це зрозуміли.

— Мамо, ти погана!!! — кричав на вулиці менший, ми тоді гуляли разом. — Ти не читаєш мені книжку. Вона діставала з сумки цю книжку і приречено і втомлено починала читати. Вона дуже хотіла бути гарною матір’ю.

А потім вони розвелись. Чоловік зустрів іншу жінку. Напевно, гарну дружину і господиню. Але, справедливості заради, справно платить аліменти і спілкується з дітьми.
— Ну ось так, — тільки і сказала мені на розпити та моя знайома. — Напевно, я сама винна.

Потім вона з дітьми переїхала, обміняли квартиру, і ми довгий час не бачилися.

“З гидкого каченяти — в лебедя”

Минув час, і нещодавно ми з нею «знайшлися» у соцмережах. Вона сама мені написала. Я здивувалася. З аватарки на мене дивилася якась інша, незнайома жінка. Яскрава, красива, щаслива і повна сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітися.

Ми перетнулися в кафе. І я не вірила своїм очам. Вона, правда, була зовсім інша. Якась впевнена в собі, в житті, в людях. Тоді я і взнала, що вона знову вийшла заміж.
— Я сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. — Мені було зовсім не до того. Вижити б…

Але чоловік не здався, доглядав, подружився з її дітьми, зробив пропозицію. І виявилося, що вона — найкраща матір і найкраща дружина. Підсмажила яєчню, яка підгоріла, — найкраща господиня. І завтра вона вже пекла пироги, тому що — найкраща. І їй хотілося радувати.

Вдома безлад — прекрасна матір і дружина. Бо, виявляється, можна прибратися всім разом і весело при цьому спілкуватися. Нарешті зрозуміла, що не обов’язково тягнути одній сумки з магазину і тобі при цьому нагадують, що ти, як завжди, знову щось забула. А все тому, що займаєшся дурницями. Можна з’їздити за покупками разом і посміятися, якщо щось забули.

Виявилося, що вона зовсім не старуха, а найкрасивіша жінка на світі. І ось вона вже робить увечері зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважає її красунею. Виявилося, що вона велика молодець, тому що ще й встигає підробляти. Але це зовсім не обов’язково. Тільки якщо вона сама хоче.

Виявилося, що вона зовсім не те безкорисне ніщо, яким вважала себе багато років. І все лише тому, що її люблять, хвалять і цінують. А не шпиняють.

…Я слухала і дивувалася. А потім за нею приїхав цей новий її чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, і правда, цвіла. Не цвісти було неможливо. Він говорив і доглядав за нею так, що не можна було не стати найпрекраснішою жінкою на світі.

Він привіз з собою і її трьох дітей. Я бачила їх мельком. Але й мельком я помітила, що вона — найкраща матір. Так вони себе поводили. А все тому, що поруч виявилась людина, яка допомогла їй в це повірити. З гидкого каченяти зробив прекрасного лебедя… Це так важливо, коли поруч той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Бо лебедеві потрібно дати час, сили і любов, щоб він розправив крила.

Ні, я нічого конкретно не хочу сказати. Нікого не хочу винити. У житті всяке буває. Але ось така історія. І мені дуже цікаво, що думає зараз перший чоловік.