Віра ще в школі сказала, що Сергій буде її чоловіком.

Віра ще в сьомому класі попередила своїх подружок-однокласниць, що Сергій — її хлопець, і коли-небудь вони обов’язково поберуться. Ніхто з подруг із нею не сперечався.

Подруги навіть боялися дивитися на Сергія, адже у Віри була бабуся, про яку казали, ніби вона відьма. Бабуся жила в своєму селі та займалася своїми магічними справами, а Віра поступово вчилася у неї цьому ремеслу в місті, зрідка навідуючи бабусю.

А Сергій? А Сергій на Віру зовсім увагу не звертав. Він проводив увесь свій вільний час у дворі свого будинку в компанії з Катею. Катя від народження була прикована до інвалідного візка.

Не знаю чому, але саме Катя запала Сергієві в серце. Можливо, це була скромність дівчинки або її доброта, але щось зачарувало юнака. Крім того, Катя була дуже начитаною, і з нею Сергієві було цікаво. Вони проводили увесь свій вільний час разом уже кілька років.

Сергій вийшов з під’їзду і попрямував у двір, де сиділа Катя. Дорогу йому перекрила Віра.

– Привіт, Сережо.
– Привіт, – намагаючись обійти Віру, відповів Сергій.
– Може погуляємо містом? – запитала Віра.
– Сьогодні ніяк, – відповів Сергій, – вибач.

Віра з люттю стиснула губи, спостерігаючи, як Сергій підходить до Каті, вітається, і вони про щось весело розмовляють та сміються. Чорна заздрість та злість окутала серце Віри. Як же вона плакала, коли ніхто не бачив.

Пройшли роки. Сергій тепер возив Катю то до річки, то до лісу, то в поле, де росли ромашки. Все своє вільне вони проводили разом. Віра перетворилася на красуню з чорними бровами. Усі хлопці не відривали від неї очей, вона була така гарна й струнка. Але Сергій все одно бачив у своєму серці лише Катю. Тепер вони справді кохали одне одного, і зовсім не по-дитячому, як раніше.

І ось одного разу, коли Сергій попрямував до Каті, йому знову перепинила шлях Віра.

– Привіт, Сережо. Знов до своєї безногій ідеш? Що ти в ній знайшов? Нащо вона тобі? Одружися краще зі мною. Лише зі мною в цьому світі ти будеш щасливим. Ти ж знаєш, що я люблю тебе ще зі шкільної лави.

– Знаю, — відповів Сергій, — але я люблю Катю.
– Та чим вона краща за мене, ця курка безногая?
– Не знаю. Але те, що краща, це без сумнівів.

– Сергій, ти ж знаєш, що мені не треба прикладати багато зусиль, щоб ти мене покохав. Моя бабуся вважається найсильнішою. Але я не хочу так. Я хочу, щоб ти сам мене покохав. Що мені зробити, щоб ти мене полюбив? Скажи. Я все зроблю.

Сергій зупинився і повернувся до Віри.
– Зроби так, щоб Катя почала ходити. От тоді я на тобі одружуся, — випалив Сергій.

З того часу Віра проводила увесь свій вільний час з Катею. Вона приходила до неї рано вранці і поверталася пізно ввечері. Тепер у Сергія майже не залишалося часу на зустрічі з Катею. І Катя була не проти. Вона робила все, що їй казала Віра. Пила відвари, наносила на ноги мазі, виснажувала себе фізичними вправами.

Сергій, спостерігаючи за діями Віри, починав розуміти, як дівчина його любить, раз зважилася на все це.

Минуло чотири місяці.

Сергій, як зазвичай, увечері прийшов у двір, де Віра займалася з Катею. Він звернув увагу, що майже весь двір вийшов на балкони і уважно спостерігав за тим, як…

Віра, тримаючи Катю за руки, вела її все далі і далі від інвалідного візка. Сьогодні і Віра, і Катя були найщасливішими дівчатами на світі. Стомлені, але щасливі дівчата всідалися на лавочку. Сергій підійшов до них, приголомшений побаченим.

– Сережо, можна тебе на два слова, — сказала Віра, відходячи вбік від Каті.
Сергій підійшов до Віри.
– Що, пора? — опустив голову Сергій.
– Що пора? — перепитала дівчина.
– Одружуватися, — тихо сказав хлопець.
– Та ні, Сережо, — засміялася дівчина, — я хотіла вибачитися перед тобою за свою нав’язливість. Магія перед коханням безсила. Та й взагалі магія в житті нічого не може змінити, якщо людина не хоче.

Зараз Катя і Віра найкращі подруги. У Каті і Сергія народилася дочка. У Віри з’явився хлопець, від якого вона без тями, і якого вона нікому не показує. Кажуть, що він пілот…