Connect with us

З життя

Візит до батьків через півроку після весілля.

Published

on

Вирішили ми поїхати до моїх батьків через півроку після весілля. Знав, що це буде нелегко, але не уявляв, наскільки. Ще на порозі мати зустріла нас з крижаним поглядом і словами, що застигли кров у жилах: “Тут працюють, а не розважаються.” Її голос міг би зруйнувати будь-чиї надії, ніби ми не додому приїхали, а на каторгу.

Моя Ганна, з її ніжними руками і міською витонченістю, здавалася мені раптом тендітною, наче квітка серед бур’янів. Я відчував, як вона вчепилася в мою руку, коли мати доручила їй чистити картоплю. “Іван, це ж твоя дружина, а не наймичка!” — хотів закричати, але мовчав. Тривожна мовчанка, бо кожен мій протест тільки б підливав масло у вогонь.

Дні у селі стали справжнім випробуванням. Ганна працювала до пізньої ночі, її пальці тремтіли від холоду, коли вона мила посуд у криниці. Я бачив, як вона стискала губи, аби не розплакатися, коли мати знову і знову звинувачувала її в лінощах. “Ти ніколи не будеш варта мого сина!” — звучало в голові, як прокляття. А я стояв осторонь, мовби прикований до землі, де я зріс.

Наші вечері складалися з картоплі з рибою, яку готувала Ганна, а мати не сідала з нами за стіл. Вона споглядала з кута, як хмара, що чекала помилки. А коли ми вклада́лися спати, я чув, як Ганна плакала в подушку. “Пробач… Вибач мені за все це…” — шепотів я, але слова гинули в темряві.

Повернувшись до міста, я набрався сміливості сказати матері: “Більше не ображай мою дружину.” Але вона тільки посміялась. “Ти забув, хто тебе виховав? Хто годував тебе, коли ти плакав від голоду?” Її слова пронизували серце, як ніж.

Коли ми знову поїхали в село, я був готовий до конфлікту. Батько пошкодив ногу, довелось взяти на себе худобу. Ганну взули в гумові чоботи, які натирали ноги до крові. Поле після дощу стало справжнім болотом. Вона йшла за мною, ледве тримаючись, а я мовчав, бо будь-який мій жест лише погіршив би ситуацію.

А потім була баранина. Ганна не переносила її запаху, але мати за це готувала її кожен день. “Їж, якщо хочеш бути частиною цієї сім’ї!” — гримнула вона, коли Ганна відсунула тарілку. Я взяв виделку, розірвав шматок м’яса і кинув його на підлогу. “Більше ніколи,” — просичав я, та це лише стало початком боротьби.

Тепер, коли Ганна чекає на нашу донечку, я більше не можу ризикувати. “Їдь сама, якщо хочеш, — кажу я матері по телефону. — Але Ганна залишиться тут.” У її мовчанні відчувалось море образи, але моє серце вперше спокійне. Я обіймаю Ганну, і її теплі руки нагадують: іноді родину треба захищати навіть від тих, хто дав тобі життя.

Наступного разу, коли мати зателефонувала, я вимкнув телефон. Нам обом було важко. Але інколи біль — це єдиний шлях до пробудження.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя24 хвилини ago

А от же, моя мама мені повірила!

Тато вірив у мою історію. Це сталося минулого року на Великдень. Була ніч, близько восьмої, якраз у Чистий Четвер. Я...

З життя27 хвилин ago

Серце, що належить лише тобі

Дрібний дощик бив по обличчю, заливаючи очі. Олена йшла, мріючи швидше опинитися вдома. В голові млость, думки розпливалися, як стара,...

З життя1 годину ago

Автошкола для всіх

**Щоденниковий запис** Сьогодні був один з тих днів, коли все йшло не так. Марійка припаркувала свій авто біля офісу і...

З життя1 годину ago

У дверях з’явилася любов…

До мене постукало кохання… Соломія виїхала з села до Києва та вступила до університету. Після сільської школи навчання давалося важко,...

З життя2 години ago

Згенеровані спотворення

**Зіпсовані гени** Олена зайшла до квартири, поставила важкі пакети на підлогу та голосно видихнула. — Хто вдома? — гукнула в...

З життя2 години ago

Гумор та мудрість

Щоденник: – Олесю, ти скоро? Зараз прийдуть Соломія з Тарасом, – нетерпляче сказав Андрій, зазирнувши у спальню. – За хвилину....

З життя3 години ago

Справжня сила чоловіка

**Слід його серця** Оксана та Михайло зустрічалися два роки. Мати Оксани уже почала хвилюватися, що донька марнує час, а шлюбу...

З життя4 години ago

Тайна рожевого шарфика

Рожевий шарфик Валенти́на поховала чоловіка два роки тому. Він був на сімнадцять років старший за неї. А їй на момент...