Внуки попросили посидеть – ми з радістю погодилися!

Внуки попросили поняньчити дітей. Звісно ж, ми погодилися. Нашим онукам пощастило — у них чотири пари бабусь і дідусів, які змагаються за право доглядати їх.
Після недовгих зборів діти поїхали до театру, і ми залишилися у них вдома з онуком та онучкою.
Раптово виявила, що не вмію міняти підгузник. Коли моя донька була маленькою, підгузників не існувало, тому перший раз вийшов “незапланованим”: я одягла підгузник на онучку задом наперед.
Чоловік зайшов у кімнату, розсміявся, показав, як правильно, і пішов гратися з онуком у роботів та війну.
Я дала онучці пляшечку з молоком і почала співати їй колискову: “Баю-баюшки-баю”.
Перед відходом невістка сказала: “Оксано, вона у нас ‘дуже легка дитина’, покладеш у ліжечко, і все. Вона відразу засне, ми її так привчили”.
Але онучка плакала кожного разу, коли я намагалася покласти її в ліжечко, і тоді я сказала: “Моя дівчинко, у моєму житті нарешті є багато часу на те, щоб ти спала у моїх обіймах, а я тобі співала”. І вона відразу заснула, тихенько сопучи носиком у вигин мого ліктя.
Мені не потрібно було нікуди поспішати. Ні на роботу, щоб заробити на життя. Ні в магазин, щоб стояти там у черзі. У мене було весь час світу, щоб, погойдуючись у кріслі-гойдалці, співати онучці “Баю-баюшки-баю” так, як колись не змогла співати своїй дочці.
Онучка посміхалася уві сні. Вона міцно спала після теплого материнського молока, а я думала, як усе розумно влаштоване в природі. На зміну вирослим дітям приходять онуки. І це вже інша любов. Не більша і не менша, просто інша.
На онуків є більше часу, тому що багато в житті вже стабілізовано. Кар’єра збудована, гніздо зведено. І є можливість добаяти, доспівати і долюбити те, що не встигли з дітьми. Багато хто встиг, а я — ні.
Мені було самотньо й страшно. Мені не було на кого спертися. Тодішній чоловік ‘об’ївся груш’, а мама постійно казала: “Не сюсюкай з нею, не сюсюкай, виросте розбещеною”. А я все одно сюсюкала, коли мама не бачила.
І тепер, поки чоловік грається з онуком у роботів і війну, я буду далі сюсюкати й балувати онучку. Я не спущу її з рук, співатиму їй колискову про сіренького вовчка.
Нехай тільки спробує вкусити тебе за бочок, моя дівчинко. Лягай сміливо на краю, баю-баюшки-баю. Прийде сіренький вовчок і отримає на горіхи особисто від мене, твоєї бабусі. Бо ніякий вовчок, ні сіренький, ні білий, тобі не вказівник, на якому краю тобі спати і що робити. Це тобі кажу я, бабуся, яка буде завжди поруч на випадок вовчків та інших стихійних лих у твоєму житті.
Я розповім тобі все про свій досвід, але ти все одно не послухаєш і, звісно ж, наб’єш собі свої гулі.
А поки ти вміщаєшся у гнізді, сплетенному з моїх рук, я продовжуватиму співати тобі колискову, не припиняючи дякувати тобі за те, що ти подарувала мені цей шанс. Долюбити. Добаяти. Доспівати.