Втомила від свекрухи, яка не може прийняти нову сім’ю сина

Утомила свекруха, яка не може змиритися з тим, що її син створив власну сім’ю.

Я на межі нервового зриву. Ми з чоловіком одружені вже чотири роки, але його мати досі сподівається, що її «хлопчик» залишить мене і повернеться під її крило. Її поведінка виходить за рамки розумного. Я намагалася налагодити з нею нормальні стосунки, закривала очі на її вибрики, але все безрезультатно. Я в глухому куті й не знаю, як бути.

Усе почалося сім років тому, коли ми з майбутнім чоловіком тільки почали зустрічатися. Ми обидва були студентами й жили з батьками. Через два місяці після знайомства я познайомила його зі своєю родиною, а от він не поспішав знайомити мене зі своїми близькими. Наша зустріч із його матір’ю відбулася лише через рік.

Увесь цей час знаходились якісь відмовки: «Мама зайнята», «Зараз не найкращий час». Я не наполягала. Але коли нарешті відбулося знайомство, я відразу відчула негатив від неї. Намагаючись заспокоїти себе, думала, що це просто хвилювання, але її поведінка говорила про протилежне.

За обідом вона уважно мене розглядала, майже не беручи участі в розмові. Коли мій хлопець повідомив, що ми вирішили з’їхатися, вона буквально захлинулася. Почала відмовляти нас, стверджуючи, що її син ще занадто молодий та не готовий до самостійного життя (хоча йому було вже 24).

Незважаючи на її протести, ми почали жити разом. І тут почався справжній кошмар. Вона щодня відправляла мені довгі повідомлення з інструкціями, як доглядати за її сином. Наприклад, наполягала, щоб я щодня чистила йому апельсин, тому що інакше він його не з’їсть. Я відповіла, що він чудово справляється з цим сам. У відповідь отримала звинувачення в тому, що я погана господиня.

Одного разу ми прийшли до неї в гості в спортивних кофтах. Після візиту отримала від неї повідомлення, що ми виглядали ганебно і порядні люди так не одягаються.

Коли ми оголосили про намір одружитися, вона влаштувала справжній спектакль. Запрошувала сина до себе і в цей час кликала своїх подруг з доньками, намагаючись звести його з ними. Чоловік твердо заявив, що сам розбереться у власному житті і перестав відвідувати її. Тоді вона почала приходити до нас майже щодня, критикуючи мене за все: від прибирання до кулінарних здібностей.

Перед весіллям вона довела мене до істерики, стверджуючи, що я вибрала не те меню, а сукня жахлива. Врешті-решт, я не витримала і попросила її піти. У відповідь вона зателефонувала синові в сльозах, стверджуючи, що у неї серцевий напад. Ми з чоловіком помчали до неї, але виявилося, що це була неправда.

Чоловік поставив їй ультиматум: або вона приходить на весілля в гарному настрої, або не приходить взагалі. Вона обрала друге.

Після народження нашого сина вона вперше побачила онука лише через рік. До цього стверджувала, що це не її онук і я «підсунула» їй чужу дитину. Тепер я намагаюся мінімізувати контакти з нею, бо вони вибивають мене з колії і я довго приходжу до себе після кожного спілкування.