Connect with us

З життя

Из дома мужа к маме: мой путь к счастью

Published

on

Сегодня я написала последнюю точку в главе «Невестка». Всё началось с фразы моей свекрови, Ольги Дмитриевны: «Арина, договорённости нужно выполнять, оформляй кредит!» В тот миг внутри словно оборвалась струна. Это был не совет, а удар под дых, нанесённый при всех. Мой муж Денис молчал, его родня делала вид, что всё в порядке, а я стояла, как загнанная лиса. Тогда я приняла решение — собрала вещи и уехала к маме, Валентине Петровне. Хватит. Я не намерена жить там, где мои мысли — пустой звук, а мной вертят, как тряпичной куклой.

Три года замужества я старалась быть «идеальной снохой». Ольга Дмитриевна сразу дала понять: «В нашей семье невестки так не поступают». Мы жили в её хрущёвке — Денис настоял, ведь «маме одной тяжело». Я согласилась, думая, что привыкну. Но свекровь находила изъяны во всём: «Арина, борщ пересолен», «Почему пыль на тумбочке?», «Ты же жена инженера — носи платья, а не эти джинсы!» Терпела, потому что любила Дениса. Но история с кредитом переполнила чашу.

Ольга Дмитриевна захотела перестроить дачу в Подмосковье: новая беседка, мебель из красного дерева, баня с мозаикой. «Это для внуков!» — заявила она. Денег не хватало, и она потребовала, чтобы мы взяли кредит. Я возражала: ипотека, плюс коплю на курсы бухгалтеров. «Вы что, с ума сошли? Нам же платить по 50 тысяч в месяц!» Но свекровь отрезала: «Не твоего ума дело!» Денис, как всегда, уткнулся в телефон, а я поняла — меня загоняют в клетку.

На воскресном застолье Ольга Дмитриевна ударила кулаком по столу: «Кредит будете брать — я уже дала задаток строителям!» Я попыталась вставить: «У нас свои долги!» — «Значит, оформите на себя, а платить буду я!» — перебила она. Денис пробурчал: «Мать, давай позже», а его брат с женой упорно жевали оливье. Никто не сказал: «Арина права». Я ощутила себя лишней в этом доме, где моё мнение — шепот на ветру.

Ночью я металась в постели. Денис, услышав мои доводы, фыркнул: «Прекрати истерику, мать просто заботится». О чём речь? О её даче с камином! А мои планы — пустяк? Утром я закинула чемодан в «Жигули». Денис остолбенел: «Ты куда?!» — «К маме. Хватит с меня». Он схватил меня за рукав: «Давай обсудим!» Но я уже выскользнула. Свекровь крикнула вслед: «Беги в свою коммуналку, раз семья тебе не дорога!» Какая семья? Та, где я — кошелёк на ножках?

Мама встретила меня тёплым борщом. «Родная, — вздохнула она, — никому не позволено ломать твою жизнь». В её хрущевке с обоями в цветочек я впервые за год расслабила плечи. Выслушав, мама покачала головой: «Давно надо было уйти». Предложила остаться, пока не решу, что дальше. А я в раздумьях. Часть меня хочет вернуться к Денису, но только если он выберет меня, а не мамины капризы. Другая шепчет: а вдруг это билет в новую жизнь?

Подруга Катя, выслушав, хлопнула по столу: «Молодец! Пусть сами выплачивают свои полмиллиона!» Но добавила: «Дай Денису шанс». Шанс? Готова. Но только если он перестанет быть маминым сынком, а станет моим мужем. Он звонит, бормочет: «Мать не хотела тебя задеть». Не хотела? А требование влезть в долги — это что, комплимент?

Теперь я записалась на курсы. Мама помогает с деньгами, и я снова чувствую почву под ногами. Ольга Дмитриевна, конечно, не извинится — она свято уверена в своей правоте. Но я больше не кукла в её театре. Этот переезд — не побег, а возвращение к себе. Пусть Денис выбирает: я или мамина баня под ключ. А я уже знаю — выдюжу. Даже если придётся начинать с трёхкопеечной зарплаты и съёмной комнаты.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + 1 =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Не забудь про мене, коли поїдеш…

**Щоденник** Зупинив машину біля високого металевого паркану, я замислився. Раніше тут був дерев’яний тин. Невже помилився? Ні, другий будинок перед...

З життя2 години ago

Я віддала тебе їй, а вона просто взяла.

“Я сама віддала тебе їй, власними руками. А вона не погребувала, взяла…” — Галю, привіт. Навіщо я тобі так терміново...

З життя3 години ago

Вона залишила його та їхніх близнючок, не здогадуючись, що згодом ті стануть мільйонерками.

Давним-давно, у гарячий літній день, коли сонце немилосердно палило, а вулиці Києва були заповнені гамором, сестри Марія й Наталя стояли...

З життя3 години ago

Мати та син на фермі: відкриття таємниці зрадника серед своїх.

Колись давно, у маленькому селі на Волині жили жінка з сином, які працювали на фермі за їжу та дах над...

З життя5 години ago

Олексій одружився з Надією, щоб завдати шкоди Марії та показати, що не страждає після зради…

Було колись… Олег одружився з Надією навмисно — щоб зробити біль Марії. Хотів показати, що не страждає після її зради…...

З життя5 години ago

Чи це просто мені здається, чи ми знову разом?

— Мені здалося, чи ми знову разом? — Соломія притулилася до Славка. — Ну як? Ніби нічого, так? — Оксана...

З життя5 години ago

Водій автобуса вигнав 80-річну жінку за неоплачене квиток. Її відповідь була лаконічною.

Холод пізнього вечора пронизував кожну щілину старого автобуса, що повільно крався сірими, мокрими вулицями Києва. За вікном сніг тихо вкривав...

З життя6 години ago

Іди з тією, кого зустрів першим, – сказав Ігорь псу. – Я за тобою буду сумувати

«Ти зустрів її першою, то з нею й іди», — промовив Тарас до пса. — «Я буду сумувати» Електричка сповільнювала...