Connect with us

З життя

– Забирайся з моєї квартири, ти шм_аркач, тепер вона належить мені!

Published

on

Вийди з моєї квартири, ти щеня, твоєї мами більше немає. Тепер квартира моя!

Я народився в прекрасній родині. Батьки жили у любові та злагоді. Я ріс щасливою дитиною, але коли мені виповнилося 7 років, тато потрапив у аварію. Він повертався з відрядження, коли п’яний водій виїхав йому назустріч. Одного дня наше з мамою життя перевернулося з ніг на голову.

Ми жили заможно, батько завжди про нас дбав. Коли заощадження скінчилися, мама пішла працювати в магазин, щоб підняти мене на ноги. Через два роки на роботі мама познайомилася з дядьком Тарасом. Вона так полюбила його, що запросила жити з нами. Дядько Тарас спочатку здавався чудовим другом. Він просив мене називати його татом, і мені це було приємно, бо я його відразу полюбив. Все начебто стало на свої місця, мама знову була щасливою. Спокій повернувся у наш дім. Тарас з мамою розписалися. Через два роки їхнього спільного життя, вітчим став частіше дивитись у чарку.

Через горілку в нас почалися постійні сварки. Мама забирала у нього пляшку, за що отримувала ляпаси. Одного вечора я також вихопив у нього пляшку, за що він жбурнув мене на підлогу. Я вдарився головою об гострий кут шафи. Мама прикладала холодний рушник до моєї голови, кажучи, що скоро все минеться.

— Сину, мій янголе, потерпи…

Я випив води й заснув без сил. Вранці мама готувала сніданок, а дядько Тарас сидів за столом п’яний, нахиливши голову і щось собі бурмотів. Я поснідав, і мама відправила мене на вулицю погратися.

Після прогулянки я повернувся додому. Мами вдома не було. Дядько Тарас сидів за столом і наливав собі ще одну чарку.

— Де моя мама? — запитав я…

— Твоя мама в лікарні. Менше буде мене відволікати! А ти йди посуд мий, мати недомила!

Я розплакався і побіг до сусідів. Там жила бабуся Тамара та дідусь Семен. Вони розповіли, що трапилося. Я дуже переживав за маму. Сусіди розказали, що їй стало погано, і вона викликала швидку допомогу. Бабуся Тамара сказала залишатися у них на ночівлю, а вранці обіцяла піти зі мною до лікарні провідати маму.

Вранці бабуся взяла мене за руку і повела до мами. У лікарні нас зустрів головний лікар:

— Співчуваю, але цієї ночі серце вашої мами не витримало. У неї були травми, несумісні з життям. Вона не пережила операцію.

Мої сльози лилися рікою… Серце розривалося і стало важко дихати… Я побіг коридорами, зазираючи в кожну палату, намагаючись побачити маму…

— Мамочко, рідна. Як я в цьому світі без тебе? Не покидай мене. Я хочу бути з тобою. Повернись і забери мене.

Бабуся Тамара плакала і повторювала: «Не плач, синочку… Мамочка тепер буде твоїм ангелом… стане оберігати тебе!»

Я повернувся додому, впав на ліжко і плакав доти, поки не заснув. Дядько Тарас спав у вітальні весь цей час. Вранці мене розбудив дядько Тарас, коли увійшов у мою кімнату, схопивши мене за руку і піднявши з ліжка:

— Вийди з моєї квартири, ти щеня, твоєї мами більше немає. Тепер квартира моя!

Я схопив найнеобхідніші речі і вибіг з квартири. Очі заливали сльози. Я не знав, куди бігти. Мене прийняли сусіди. Бабуся Тамара написала заяву на дядька Тараса, його посадили. Вони оформили опікунство наді мною. Квартира за законом дісталася мені. Бабуся здавала мою квартиру в оренду, на ці гроші та їхню пенсію ми жили. Я закінчив школу та вступив до університету на безкоштовне навчання. Отримав хорошу спеціальність.

Моїх сусідів-рятівників вже нема на цьому світі 5 років, але завжди їх згадую. Вони дали мені шанс на щасливе майбутнє. Якби не вони, я не знаю, що було б зі мною…

Зараз я одружений, маю чудову дружину, двох дітей і сімейний затишок. Але мені так бракує МАМИ…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя59 секунд ago

Операція, яка не вдалася

Непередбачена операція Ярослав не вийшов, а вивалився з машини. Здавалося, провів усього три звичайні операції, а відчував себе так, ніби...

З життя6 хвилин ago

Снігова пастка

Минаються дні, а серце ще болить Весело гупали колеса приміської електрички, пробираючись крізь засніжені поля. Вздовж колій стелилися високі сосни,...

З життя1 годину ago

Сила однієї любові

Оксана зранку почувалась нездужаюче. За вікном сипів сніг. Вона зраділа, що вчора встигла до магазину, бо сьогодні довелося б продиратися...

З життя1 годину ago

Пророцтво майбутнього

— Ну що ти надулась? Побачиш, тобі сподобається. Море, пляж, сонечко… — казала Ірина, тривожно шукаючи погляд доньки. Але Яся...

З життя2 години ago

Просто відпусти

На вулиці було холодно й вітряно. Олеся бігла зі школи, щоб не замерзнути. З рота йшов пара, який застигав на...

З життя2 години ago

Мій Небесний Захисник

Мій Ангел Оксана вперто скидала дзвінок, а Тарас дзвонив знову і знову. — Оксано, відповідай. Скільки можна? — У кімнату...

З життя3 години ago

Щастя під лавкою

Щастя під лавкою Марійка зайшла після роботи до крамниці. До Нового Року лишилося чотири дні, а в її холодильнику —...

З життя3 години ago

Необійнята донька

Невлюблена донька Я вже підходила до хати, коли у сумці задзвенів телефон. Дістала його та відповіла братові. — Привіт, Толік....