Connect with us

З життя

– Забирайся з моєї квартири, ти шм_аркач, тепер вона належить мені!

Published

on

Вийди з моєї квартири, ти щеня, твоєї мами більше немає. Тепер квартира моя!

Я народився в прекрасній родині. Батьки жили у любові та злагоді. Я ріс щасливою дитиною, але коли мені виповнилося 7 років, тато потрапив у аварію. Він повертався з відрядження, коли п’яний водій виїхав йому назустріч. Одного дня наше з мамою життя перевернулося з ніг на голову.

Ми жили заможно, батько завжди про нас дбав. Коли заощадження скінчилися, мама пішла працювати в магазин, щоб підняти мене на ноги. Через два роки на роботі мама познайомилася з дядьком Тарасом. Вона так полюбила його, що запросила жити з нами. Дядько Тарас спочатку здавався чудовим другом. Він просив мене називати його татом, і мені це було приємно, бо я його відразу полюбив. Все начебто стало на свої місця, мама знову була щасливою. Спокій повернувся у наш дім. Тарас з мамою розписалися. Через два роки їхнього спільного життя, вітчим став частіше дивитись у чарку.

Через горілку в нас почалися постійні сварки. Мама забирала у нього пляшку, за що отримувала ляпаси. Одного вечора я також вихопив у нього пляшку, за що він жбурнув мене на підлогу. Я вдарився головою об гострий кут шафи. Мама прикладала холодний рушник до моєї голови, кажучи, що скоро все минеться.

— Сину, мій янголе, потерпи…

Я випив води й заснув без сил. Вранці мама готувала сніданок, а дядько Тарас сидів за столом п’яний, нахиливши голову і щось собі бурмотів. Я поснідав, і мама відправила мене на вулицю погратися.

Після прогулянки я повернувся додому. Мами вдома не було. Дядько Тарас сидів за столом і наливав собі ще одну чарку.

— Де моя мама? — запитав я…

— Твоя мама в лікарні. Менше буде мене відволікати! А ти йди посуд мий, мати недомила!

Я розплакався і побіг до сусідів. Там жила бабуся Тамара та дідусь Семен. Вони розповіли, що трапилося. Я дуже переживав за маму. Сусіди розказали, що їй стало погано, і вона викликала швидку допомогу. Бабуся Тамара сказала залишатися у них на ночівлю, а вранці обіцяла піти зі мною до лікарні провідати маму.

Вранці бабуся взяла мене за руку і повела до мами. У лікарні нас зустрів головний лікар:

— Співчуваю, але цієї ночі серце вашої мами не витримало. У неї були травми, несумісні з життям. Вона не пережила операцію.

Мої сльози лилися рікою… Серце розривалося і стало важко дихати… Я побіг коридорами, зазираючи в кожну палату, намагаючись побачити маму…

— Мамочко, рідна. Як я в цьому світі без тебе? Не покидай мене. Я хочу бути з тобою. Повернись і забери мене.

Бабуся Тамара плакала і повторювала: «Не плач, синочку… Мамочка тепер буде твоїм ангелом… стане оберігати тебе!»

Я повернувся додому, впав на ліжко і плакав доти, поки не заснув. Дядько Тарас спав у вітальні весь цей час. Вранці мене розбудив дядько Тарас, коли увійшов у мою кімнату, схопивши мене за руку і піднявши з ліжка:

— Вийди з моєї квартири, ти щеня, твоєї мами більше немає. Тепер квартира моя!

Я схопив найнеобхідніші речі і вибіг з квартири. Очі заливали сльози. Я не знав, куди бігти. Мене прийняли сусіди. Бабуся Тамара написала заяву на дядька Тараса, його посадили. Вони оформили опікунство наді мною. Квартира за законом дісталася мені. Бабуся здавала мою квартиру в оренду, на ці гроші та їхню пенсію ми жили. Я закінчив школу та вступив до університету на безкоштовне навчання. Отримав хорошу спеціальність.

Моїх сусідів-рятівників вже нема на цьому світі 5 років, але завжди їх згадую. Вони дали мені шанс на щасливе майбутнє. Якби не вони, я не знаю, що було б зі мною…

Зараз я одружений, маю чудову дружину, двох дітей і сімейний затишок. Але мені так бракує МАМИ…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − три =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Кілька років тому, коли я навчався в університеті, моїми сусідами були троє хлопців мого віку.

Кілька років тому, коли я навчався в університеті, моїми сусідами були троє хлопців мого віку. Згодом ми стали близькими друзями....

З життя2 години ago

Справжня сила чоловіка

**Справжній чоловік** Оксана з Ігорем зустрічалися два роки. Мати Оксани вже почала хвилюватися, що дочка марнує з ним час, а...

З життя2 години ago

Урок на межі фантазії

**Шкільний урок, або Оленка** Юрко Коваль йшов із їдальні. Він уже ступив на перший схід сходів, коли почув під ними...

З життя4 години ago

Моя мама з малюнком у душі, а я — з прив’язкою до дідуся.

Моя матір родом із Чернігова, а точніше — з села Димер. Я завжди був дуже прив’язаний до свого дідуся, батька...

З життя5 години ago

Улюблена, неповторна

**25 січня, Київ** Дрібний дощик бив по обличчю, заліплюючи очі. Оксана йшла, мріючи швидше опинитися вдома. В голові туман, думки...

З життя5 години ago

Дядя Паша: Кожен день – нова глава!

Тьотя Галя, або Життя триває… Сергій сидів за кухонним столом, нудно дивлячись у стіну. Нічого цікавого там не було, як...

З життя7 години ago

Мистецтво керування автомобілем

Уроки водіння Оля припаркувала авто біля офісу й поспішила до входу. Попереду повільно йшли дві дівчини, щось обговорюючи. Перед самими...

З життя8 години ago

Останній лист

Останній лист Марічка не знала свого батька. Коли підросла і запитала маму про нього, та лише відповіла: — Хіба тобі...