Займуся своїм здоров’ям, а ти ліпи вареники з тією, кого я застала у ліжку

Вареники нехай ліпить та хвойда, з якою я тебе застала у ліжку, а я буду тепер займатися своїм здоров’ям.

Олені 48 років, і вона жодного разу не була в санаторії. Завжди або часу не було (діти були ще маленькими), або грошей не вистачало. Та й боялася залишити чоловіка одного вдома на господарстві. Здоров’я в неї кульгало, особливо після народження молодшого сина, пологи були важкими. Але весь час відмовляла собі в розкоші зайнятися своїм здоров’ям.

Так вже заведено в наших жінок – дбати про родину в першу чергу, а про себе в останню, якщо залишиться час та сили…

Діти виросли, в кожного свої сім’ї. Лише на свята приїжджають до батьків. Олена працює бухгалтером в будівельній фірмі, а її чоловік Олександр – агрономом. Нарешті у неї з’явився час для себе. Але сталося так, що Олена взимку захворіла “по-жіночому”, зробили операцію, і лікарка радила поїхати в санаторій на реабілітацію. Олена погодилася, влітку путівку дали. Олександр одразу скривився…

– Що це за санаторій такий без чоловіка? Як я буду сам з господарством? Тебе ж хочуть покриття, от і їдеш з дому.

– Що ти несеш? Я ж їду підлікуватися.

– Їдь-їдь, від курорту тобі ніщо не стане, хіба що мужики… От і лікуйся на здоров’я.

– Дурню ти, я після операції підлікуватися їду. Давай і тобі візьмемо путівку на нерви.

– Робити мені нічого, по санаторіях роз’їжджати?

– Я їду для здоров’я. Залиш мене в спокої. Дай хоч раз пожити для себе…

– Ну то іди, – злісно відповів Олександр.

Олені було гірко від таких слів чоловіка. Вона згадала слова покійної бабусі: “Цінуй себе, Олено, ти у себе одна”.

Олена стала збирати речі до санаторію, а чоловік грюкнув дверима та пішов з дому.

– Перебіситься, – подумала вона.

Зварила борщу 5 літрів, насмажила котлет, напекла пиріжків, наліпила вареників кілька кілограмів, щоб її Саша, не дай Боже, не помер з голоду під її відсутності.

До вечора Олександр так і не повернувся, слухавку теж не брав. Олена викликала таксі та поїхала на вокзал.

Приїхала Олена в санаторій, поселилася в номер. Ранком чоловік подзвонив, запитати, як доїхала.

– Мабуть, все ж таки ревнує, значить любить, – подумала вона.

На обіді в їдальні Олена познайомилася з Іриною. Ірина – гарна білявка, їй 50 років. Жінки розговорилися. Дізнавшись, що Олена жодного разу не була в санаторії, нова знайома стала її вчити:

– На дискотеку ввечері ходити треба – це теж своєрідна процедура, для настрою корисно. Може, там і знайдеш чоловіка.

– Ну ви що таке кажете? Я сюди приїхала лікуватися, не більше. Я після операції, хочу одужати. А чоловік у мене дуже ревнує, не хотів сюди відпускати. І не можу я з ним так вчинити.

– Я теж у шлюбі, та щороку сюди приїжджаю. Діти дорослі, навіть онучка є. Можу собі дозволити трішки жіночого щастя.

– Ммм…а які тут мужчини, – Ірина мрійливо зітхнула, – перший тиждень з Сергієм гуляла, але він поїхав. А тепер з Романом знайомлюся, цікавий такий мужик, на каву ходимо, в парку гуляємо. А ти знайди когось та відпочинь.

– Ой, ні, – зашарілася Олена, – це не для мене. Курортні романи – це не моє.

– Ну і даремно, буде про що згадати на старості, а не кислий вигляд чоловіка.

Ввечері Олена не могла заснути, все обдумувала поради нової знайомої. Вона здивувалася, як її чоловік знає про курортні романи. Олена вирішила дотримуватися всіх лікарських рекомендацій і ходити на процедури, але навіть в думках не припускала знайомства з іншими чоловіками. Ірина час даремно не витрачала. Щовечора проводила час з новими знайомими.

Олені найбільше подобалося, що не потрібно було готувати їжу, виконувати забаганки чоловіка. Можна було пожити для себе. Все, що їй подобалося, це відсутність домашніх турбот і готування.

– Мені подобається, – говорила вона Ірині, – що від домашніх справ тут можна відпочити.

– Так, в цьому сенсі санаторій для жінки – це просто космос, – погоджувалася Ірина. Треба на законодавчому рівні прийняти закон, щоб кожна жінка раз на рік могла в санаторій з’їздити.

– Ну і фантазія у тебе!

– Чому б і ні? Кожна жінка в наших краях заслуговує на відпочинок.

Олена щовечора дзвонила чоловіку, розповідала, де була, що робила, говорила, що скучає за ним. Саша зустрічав всі її слова похмурими репліками та образами, але Олена терпляче відповідала:

– Я чемна та вірна. Нікого тут не шукаю. Ти мені єдиний потрібен.

Майже два тижні пролітали як один день, і Олена добре відпочила, набралася сил. Засумувала за чоловіком, купила подарунків для дітей та чоловіка, збирала речі з поверненням до дому трохи раніше. Хотіла зробити сюрприз Олександру.

Удома Олена відразу помітила, що щось не так. В кухні – шампанське, два келихи, цукерки, фрукти… І чужа жіноча білизна на підлозі.

Олександр мирно спав, але не сам. Поруч з ним була чужа жінка. Було так прикро, як в іронічній комедії. Олена хотіла забути це як страшний сон. В голові щось пульсувало, вона себе не контролювала.

Зірвала ковдру, схопила вішалку і побила їх всюди, де бачила.

– О…Олено, ти вже вдома? Чому не подзвонила? Поясню все, – злякано сказав Олександр.

Жінка з вішалкою накинулася на чоловіка. Хотіла видерти йому очі. Олександр кричав, що вона, мабуть, з кимось іншим курортувала. Що покинула його з каструлею борщу, а сама насолоджувалась.

– Ну ти й покидьок! Я все життя тебе догоджала, а ти тут розважаєшся, – вигукнула Олена.

Чоловік швидко вибіг зі спальні, замикати двері перед коханкою. Олена з ненавистю зірвала з ліжка постільну білизну, зав’язала у вузол і викинула надвір.

– Ти що, збожеволіла? Сміши сусідів?

– Я більше ні спати, ні жити з тобою не буду, – сказала Олена. – Це дім моїх батьків, ми розлучаємося.

Цілий місяць Олександр благав Олену повернутися. Навіть дітей намовляв, аби вона з ним помирилася. Але Олена його не пробачила. Білява коханка теж його покинула. А кому потрібен 50-річний чоловік без дому?

– Назад тебе не прийму, розлучаємося. Хочу жити для себе. Ти мені огидний.

Розлучилися, і Олена ніби відродилася. Щороку їздить на море, покращала, схудла. Тепер у ній не впізнати тієї втомленої заклопотаної Олени. Вона має час для себе. Життя стало цікавішим, бо тепер воно для себе, а не для інших.