Жодна бабуся не може забрати дитину з садочка. Мені доводиться платити величезні суми за догляд.

Я просто киплю від злості! Сьогодні знову посварився з мамою, і навіть дзвонити свекрусі не хочеться.
У нас, здавалося б є дві бабусі моя і дружинина. Але «щастя» занадто гучне слово. Вони живуть за сто метрів від садка нашого сина, але обидві наполегливо відмовляються його забирати. Я б і сам це робив, але моя робота закінчується о шостій, і я не встигаю. Дружина теж не завжди може вона працює на заводі у змінному графіку. Через це нам доводиться наймати няню, а це додаткові витрати, які сильно тягнуть сімейний бюджет у низ. І це при тому, що у нас є бабусі!
Моя мати закінчує роботу о четвертій, і щоразу, повертаючись додому, проходить повз садок. Але її особисте життя зараз на першому місці вона розлучилася з вітчимом і хоче жити для себе. Каже, що після роботи їй треба відпочивати, робити маски для обличчя, щоб виглядати молодшою. Кожні вихідні у неї плани кіно, виставки, зустрічі з друзями.
Сина вона бере дуже рідко, лише по вихідних, і стверджує, що онук їй заважає бігає по квартирі, не дає медитувати. При цьому мати обожнює давати поради щодо виховання, але сама брати участь у цьому категорично відмовляється.
Свекруха це окрема історія. Вона ніколи не працювала, завжди була господинею. У неї четверо дітей, і мій дружина старший син. Здавалося б, ідеальна людина для допомоги, але ні. Вона каже, що вже виховувала своїх дітей, і цього достатньо. До того ж, у неї купа справ готувати, прибирати, прати, годувати сімю, а потім прибирати за всіма. Хоча її молодші сини, вісімнадцятирічний і двадцятиоднорічний, давно самостійні чоловіки.
Одного разу свекруха все ж таки забрала сина з садка, а потім була обурена мовляв, не встигла нічого зробити, поки возилася з онуком, а її чоловіки повернулися з роботи голодні й втомлені. Потім вона мені заявила, що я народжував для себе, а не для неї, тому й доглядати дитину маю сам. У підсумку сказала, щоб ми більше не розраховували на її допомогу.
Витрати на сина сильно тиснуть наш бюджет. Мене бісить лицемірство бабусь, які на Різдво збираються з онуком і розповідають, як сильно його люблять, хто який подарунок купив. Але нам не потрібні їхні подарунки нам потрібна реальна допомога.
Сьогодні довелося дзвонити матері й буквально благати, щоб забрала сина з садка, бо грошей на няню вже немає.
Ми нічого не можемо чекати від батьків ні фінансової підтримки, ні реальної допомоги. Свекруха теж не хоче давати гроші, каже, що її чоловіки їдять у закладах, і всі кошти йдуть на їжу.
Не знаю, як ми виберемося з цієї ситуації. Усе, що заробляємо, йде на їжу, одяг та побутові витрати, а ще треба платити за няню. Як нам достукатися до наших бабусь, щоб вони допомогли?