Connect with us

З життя

Зрада від близьких

Published

on

– Оленко, що це таке?! – голос Світлани тремтів від обурення. – Як ти могла так зі мною вчинити? Я ж твоя рідна сестра!

– А що ти хотіла? – відповіла холодно Оксана, навіть не піднявши очей від документів, розкладених на кухонному столі. – Сидіти й чекати, поки ти остаточно розвалиш цей дім?

– Розвалиш?! – Світлана вхопилася за спинку стільця. – Я його тридцять років у порядку тримала! Після смерті мами з татом! А ти де була всі ці роки?

– Де була, де була, – передражнила Оксана, нарешті піднявши на сестру холодний погляд. – Працювала, між іншим. Гроші заробляла. А не сиділа на шиї у батьків до сорока років.

Світлана відчула, що під нею захиталася земля. Вона повільно опустилася на стілець і втупилася в папери перед сестрою.

– Це справді заповіт? – прошепотіла вона.

– Справді, – коротко відповіла Оксана. – Мама залишила дім мені. Повністю. А ти можеш шукати собі інше житло.

– Але як… Коли вона встигла це зробити? Мама ж була хвора, в останні місяці взагалі погано тямила…

– Ось саме тому я й приїхала. Хтось мав подбати про її справи, поки ти бігала з пігулками та лікарнями.

Світлана дивилася на сестру й не впізнавала її. Оксана завжди була жорсткою, діловою, але такої жорстокості від неї ніхто не чекав. Особливо зараз, коли не минуло й місяця після похоронів.

– Оксанко, ну давай поговоримо, як люди, – спробувала вона м’якший тон. – Я розумію, ти маєш право на частку в домі. Але виганяти мене…

– Ніхто тебе не виганяє, – Оксана зібрала документи в акуратну стопку. – Можеш знімати кімнату. За розумну плату, звісно.

– Знімати кімнату в батьківському домі? – Світлана не вірила своїм вухам. – Ти серйозно?

– Цілком. Власність є власність.

Світлана встала й пройшлася кухнею. Кожен куток тут був пронизаний спогадами. Ось біля вікна стояв мамин улюблений фікус, який вона поливала щоранку останні п’ятнадцять років. Ось на полиці банки з домашніми заготовками, які вони робили разом щоосені.

– А пам’ятаєш, як мама казала, що цей дім має залишитися в родині? – тихо запитала Світлана. – Що ми мали берегти його для онуків?

– Онуків у тебе немає, – різко відповіла Оксана. – А в мене є Юрко й Марічка. Їм і дістанеться.

Світлана обернулася до сестри.

– Твої діти навіть на похорони не приїха– О, так ти вже збираєшся судитися? – посміхнулася Оксана, поправляючи папери.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × три =

Також цікаво:

З життя39 хвилин ago

Багатіі товариші насміхалися з доньки прибиральника — поки вона не приїхала на випускний у лимузині і не залишила їх без слів

У розкішних коридорах Львівської гімназії №1 повітря пахло дорогим парфумом і багатством. Учні ходили з витонченою впевненістю тих, хто ніколи...

З життя4 години ago

Втомлена мама з немовлям засинають на плечі CEO під час польоту — її реакція після пробудження вражає.

Сьогодні я хочу записати щось особливе, щось, що сталося зі мною під час польоту. Дитина ридала, і цей плач розривав...

З життя5 години ago

Племінник захопив кімнату

**Кімнату зайняв племінник** Оксана Василівна стояла біля кухонного вікна, спостерігаючи, як у двір заїжджає пошарпаний “Славута”. З авто неспішно вийшов...

З життя7 години ago

Дочка не розмовляла зі мною багато років, поки я не знайшов нез надіслану листівку на день народження

На мій 47-й день народження я накрила стіл на троє – одне місце болісно пустувало. Два роки мовчання від моєї...

З життя9 години ago

Слово за невісткою

— Ні, Василю Петровичу! Ні й годі! — стукнула кулаком по столу Оксана, від чого чашки на блюдцях забрязкали. —...

З життя12 години ago

Прибули з валізами

— Та ти здуріла! Куди мені ваші валізи дівати?! — кричала Галина Петрівна в телефонну трубку, розмахувальною рукою. — У...

З життя14 години ago

Директор школи помітив, що 9-річна дівчина щоранку забирає їжу з їдальні, і вирішив за нею стежити

Директор школи помітив, що 9-річна дівчинка щодня забирала залишки їжі зі шкільної їдальні, і вирішив слідувати за нею. Коли директор...

З життя15 години ago

Зрада від близьких

– Оленко, що це таке?! – голос Світлани тремтів від обурення. – Як ти могла так зі мною вчинити? Я...