Зрада заради дарів: сімейна драма

Зрада через подарунки: родинна драми

Моє життя було спокійним, поки не спалахнув скандал із невісткою. До цього наші стосунки з Оленою, дружиною сина, були стриманими — без особливої щирості, але й без сварок. Ми віталися, обмінювалися кількома словами, і я не лізла в їхнє сімейне життя. Але те, що сталося, перевернуло все догори дриґом. Тепер я навіть не знаю, як дивитися їй у вічі після такої зради.

Я пенсіонерка, але ще працюю, живу сама у затишній квартирі на околиці Львова. З рідних у місті лиш син Богдан, мої улюблені онучки — Софійка і Марічка, і, звісно, невістка Олена, якщо її взагалі можна вважати родичкою після всього. Мій світ крутиться навколо родини. Є подруги, але це поверхневі знайомства: чашка кави, дві фрази — і до наступної зустрічі. Справжня радість — це мої дівчатка-онуки, заради яких я готова на все.

Я, як і кожна бабуся, люблю пестити Софійку й Марічку. Пеку їм пиріжки, купую ляльки, стежу за модою, щоб подарувати гарну сукню чи яскравий рюкзачок. Моя пенсія дозволяє не жаліти грошей, а їхні посмішки — безцінні. Олену теж не обділяю: на свята дарую щось корисне, щоб не порушувати гармонію, купую речі й синові. Усе заради ладу в родині.

Перед днем народження Олени я запитала Богдана, що б їй сподобалось. Він, не коливаючись, відповів: «Мультиварка останньої моделі. Вона любить готувати, буде у захваті». Я знала, що це дорога річ, але заради невістки скоротила свої витрати. У магазині я замучила консультанта: перевіряла функції, порівнювала моделі, розпитувала про кожну дрібницю. Через три години, виснаживши і його, і себе, я вибрала ідеальну мультиварку. Вдома розпакувала її, прибрала цінники, полюбувалася — і залишилася задоволена.

У цю мить зайшла сусідка Ганна. Побачивши мультиварку, вона аж схопилася за голову:
— Наталю Василівно, це ж мрія! Тепер страви готувати — одна насолода. Скільки віддали, якщо не секрет?

Я назвала суму, й Ганна аж присвистнула:
— Ой лишенько, я б не витягнула…

Довелося зізнатися, що для себе я б так не витрачалася, але для Олени, за проханням сина, зробила виняток. Ганна похвалила: «Оце свекруха! Їм така щасливиця дісталась!» Ми випили чаю, ще раз оглянули покупку й розійшлися з добрими думками.

День народження Олени минув чудово. Вона сяяла від радості, побачивши подарунок, подякувала мені разів із десять, навіть питала, куди поставити мультиварку на кухні. Ми розлучилися тепло, як ніколи, і я була певна, що все гаразд. Ніщо не віщувало лиха.

За два тижні Ганна знову завітала до мене, але вигляд у неї був стурбований.
— Наталю, казати чи ні… Але твоя Олена продає мультиварку.

Я остовпіла:
— Як продає? Вона ж про неї мріяла! Де?

— На сайті оголошень. Ціна низька, я б і сама купила, якби не знала, що це твій подарунок.

Ми відкрили ноутбук, і Ганна показала оголошення. Це була вона — моя мультиварка, майже нова, виставлена на продаж! Я відчула, як гаряча хвиля підступила до обличчя. Вирішивши перевірити, що ще продає Олена, я клацнула на «інші оголошення продавця». Краще б я цього не робила. Перед очими миготіли речі, які я дарувала онучкам, синові, самій Олені: ляльки, сукні, навіть светр, який я вибирала для Богдана! Усе це було виставлене на продаж, як непотріб.

Ганна, побачивши, як я зблідла, вибачилася й пішла, а я, не втримавшись, подзвонила Олені.
— Олю, як там мультиварка? Смачненьке готуєш? Зайду як-небудь на чайок.

Вона завагалася:
— Ну… знаєте…

— Знаю, голубко, знаю! — перебила я. — Навіщо так дешево продаєш? Треба ціну вищу ставити! І сукні онучок, іграшки — усе там. Я вам із душі дарую, а ти все на сайт? Сказала б, що гроші потрібні, я б у конверті передала! Або цукерки, що дівчаткам купую, — теж продаси?

Олена зрозуміла, що відпиратися марно, і пішла в наступ:
— А що тут такого? Це мої речі, як хочу, так і роблю!

Ми посварилися, як ніколи. Потім я подзвонила Богданові, сподіваючись на підтримку, але виявилося, що він і не знав про «бізнес» дружини. Мультиварка, до речі, досі стояла у них на кухні — мабуть, для видимості. Але найболючіше — син не став на мій бік. «Мамо, не хочу втручатися у ваші чвари», — кинув він, і це вразило гірше за все.

Я не вважаю це просто сваркою. Так вчиняти, як Олена, — підло. Мої подарунки, моя любов до онучок — усе перетворилось на товар на сайті. Як тепер довіряти? Як дивитися в очі людині, яка так легко зневажила мої почуття?