Connect with us

З життя

Зустріла чоловіка зненацька: у халаті та з горою картоплі на столі.

Published

on

Володимир запросив мене до себе, а я так і не встигла підготуватися як слід. Зайнялася домашніми справами, напевно. В старому халаті, на столі гора картоплі, яку ще треба чистити.

А тут раптом – дзвінок. Він прийшов. Не станеш же тримати людину за дверима. Довелося відчиняти такою, як є. А Володимир, між іншим, вперше прийшов. Незручно, звісно.

Зашарілася, руками замахала, запросила до кімнати. А сама переодягатися у ванній. Повертаюся через п’ять хвилин – ні Володимира. Дивина якась. Невже пішов?

Зазирнула на кухню, а він картоплю чистить. І голову акуратно нахилив. Постояла, полюбувалася, бо це так мило. І щось ніжне на душі розлилося.

Приємна людина, що й казати. Лише помилуєшся. Брюки й светр дібрані за кольором, наче доповнюють одне одного. Шкарпетки нові – це одразу видно. Акуратна зачіска і запах тонкого, вишуканого чоловічого парфуму.

Після невеликої вечері вирішили прогулятися. Трохи штовхали одне одного плечима в тісній прихожій і сміялися. Потім він величним жестом подав пальто, наче я принцеса.

Приємно відчувати себе в центрі уваги. Ти наче щось тендітне і дороге. І тебе треба оберігати.

Ідуть вулицею, на невеличких схилах ніжно під лікоть підтримує. Відчинить двері і трохи вбік відступить – проходь, будь ласка.

По дорозі натрапили на квітковий кіоск. Узяла за руку і затягнув усередину. Продавцю сказав: «Все, що пані забажає». І пані зі скромності побажала одну велику червону троянду. Він іронічно всміхнувся. Хитнув головою. І за хвилину вручив букет із десятка пружних свіжих квітів.

Треба було купити пляшку сухого вина, невеликий торт і фрукти. У магазині не нав’язував свою думку, не ліз із порадами, а стояв трохи осторонь, наче паж королеви. Треба ж, на світі є ввічливі чоловіки. Хто б міг подумати?

Увечері відчула себе щасливою. Щось надзвичайно радісне раптом звалилося на голову, обгорнувши ніжністю, і серце відгукнулося кришталевим стукотом.

Рідкісний кавалер, наче втечений зі сторінок класичного роману. Часом з’являлася тривога: а чи людина він? Може, ілюзія?

Танецьким рухом розвернув, весело поглянув у очі, посадив на диван. Сильним рухом поставив стіл. Приніс з кухні сухе вино.

Дивовижна інтуїція: не питаючи, здогадався, де знаходяться бокали.

Бокали сяють, фрукти усміхаються, свічки горять. Поруч галантний чоловік. Що ще потрібно? Нічого не треба. Це вершина, це тріумф щастя, яке може собі уявити жінка.

У нього задеренчав телефон. Трохи скривився, повідомив, що мама дзвонить. З невдоволеним виглядом вийшов у коридор.

Піддаючись жіночому інстинкту – тихенько за ним.

– Так, мамо, звичайно, мамо.

І раптом різким голосом: «Та як ти мені набридла! Іди ти»! І сформулював – куди.

Господи, аж моторошно стало. Можливо, садист, можливо, в нього з психікою не все гаразд?

Що ж робити?

Повернувся з чарівною усмішкою, наче нічого й не трапилось. Прикинулась засмученою. І сказала, що в подруги чоловік у запої. Їй, бідолашній, нікуди з дитиною подітися. Приїдуть за півгодини. І прохально: «Давай завтра продовжимо наше свято, а? Я сама засмутилася».

Пішов. Не спала всю ніч. Серце гризло незрозуміле почуття. Вранці написала СМС: «Вибач, але ти не сподобався мені. Без пояснень»..

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × п'ять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя2 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя5 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя5 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...