Connect with us

З життя

Зустріла чоловіка зненацька: у халаті та з горою картоплі на столі.

Published

on

Володимир запросив мене до себе, а я так і не встигла підготуватися як слід. Зайнялася домашніми справами, напевно. В старому халаті, на столі гора картоплі, яку ще треба чистити.

А тут раптом – дзвінок. Він прийшов. Не станеш же тримати людину за дверима. Довелося відчиняти такою, як є. А Володимир, між іншим, вперше прийшов. Незручно, звісно.

Зашарілася, руками замахала, запросила до кімнати. А сама переодягатися у ванній. Повертаюся через п’ять хвилин – ні Володимира. Дивина якась. Невже пішов?

Зазирнула на кухню, а він картоплю чистить. І голову акуратно нахилив. Постояла, полюбувалася, бо це так мило. І щось ніжне на душі розлилося.

Приємна людина, що й казати. Лише помилуєшся. Брюки й светр дібрані за кольором, наче доповнюють одне одного. Шкарпетки нові – це одразу видно. Акуратна зачіска і запах тонкого, вишуканого чоловічого парфуму.

Після невеликої вечері вирішили прогулятися. Трохи штовхали одне одного плечима в тісній прихожій і сміялися. Потім він величним жестом подав пальто, наче я принцеса.

Приємно відчувати себе в центрі уваги. Ти наче щось тендітне і дороге. І тебе треба оберігати.

Ідуть вулицею, на невеличких схилах ніжно під лікоть підтримує. Відчинить двері і трохи вбік відступить – проходь, будь ласка.

По дорозі натрапили на квітковий кіоск. Узяла за руку і затягнув усередину. Продавцю сказав: «Все, що пані забажає». І пані зі скромності побажала одну велику червону троянду. Він іронічно всміхнувся. Хитнув головою. І за хвилину вручив букет із десятка пружних свіжих квітів.

Треба було купити пляшку сухого вина, невеликий торт і фрукти. У магазині не нав’язував свою думку, не ліз із порадами, а стояв трохи осторонь, наче паж королеви. Треба ж, на світі є ввічливі чоловіки. Хто б міг подумати?

Увечері відчула себе щасливою. Щось надзвичайно радісне раптом звалилося на голову, обгорнувши ніжністю, і серце відгукнулося кришталевим стукотом.

Рідкісний кавалер, наче втечений зі сторінок класичного роману. Часом з’являлася тривога: а чи людина він? Може, ілюзія?

Танецьким рухом розвернув, весело поглянув у очі, посадив на диван. Сильним рухом поставив стіл. Приніс з кухні сухе вино.

Дивовижна інтуїція: не питаючи, здогадався, де знаходяться бокали.

Бокали сяють, фрукти усміхаються, свічки горять. Поруч галантний чоловік. Що ще потрібно? Нічого не треба. Це вершина, це тріумф щастя, яке може собі уявити жінка.

У нього задеренчав телефон. Трохи скривився, повідомив, що мама дзвонить. З невдоволеним виглядом вийшов у коридор.

Піддаючись жіночому інстинкту – тихенько за ним.

– Так, мамо, звичайно, мамо.

І раптом різким голосом: «Та як ти мені набридла! Іди ти»! І сформулював – куди.

Господи, аж моторошно стало. Можливо, садист, можливо, в нього з психікою не все гаразд?

Що ж робити?

Повернувся з чарівною усмішкою, наче нічого й не трапилось. Прикинулась засмученою. І сказала, що в подруги чоловік у запої. Їй, бідолашній, нікуди з дитиною подітися. Приїдуть за півгодини. І прохально: «Давай завтра продовжимо наше свято, а? Я сама засмутилася».

Пішов. Не спала всю ніч. Серце гризло незрозуміле почуття. Вранці написала СМС: «Вибач, але ти не сподобався мені. Без пояснень»..

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × п'ять =

Також цікаво:

З життя32 секунди ago

The Scent of a Care Home

The Scent of Home 8th November You know what you smell of? An old peoples home. Camphor and age. I...

З життя2 години ago

Betrayal Disguised as Friendship

Betrayal Behind a Friendly Smile This winter, it felt as though January was determined to display all of its beauty:...

З життя2 години ago

I Don’t Hate You

I never hated you. Everythings the same, isnt it… Mary nervously tugged at the end of her sleeve, gazing out...

З життя4 години ago

From Shadow to Light

From the Shadow to the Light “Watching those daft soaps again, are you?” Richards voice sounded behind her so suddenly...

З життя6 години ago

For 12 Years, My Mother-in-Law Called Me an Outsider. At Her Funeral, My Husband Opened Her Jewellery Box

For twelve years she called me an outsider. Then, at her funeral, my husband opened her jewellery boxand I wept...

З життя6 години ago

Happiness Found in Life’s Little Moments

Happiness in the Little Things It feels like a different era now, but I often recall that evening at the...

З життя8 години ago

The Keys

“I love him! And youre lecturing me about nonsense! Im not listening to any more of this! Youre just jealous,...

З життя8 години ago

Husband Refused to Spend His Salary on Groceries and Household Expenses

Though we had already whittled our expenses to the barest minimum, my husband announced his intention to start saving money...