Цiкаво
Як зрозуміти, що прийшов час “зав’язати” з солодким?
Давайте перевіримо, чи є у вас залежність від “солодкого наркотика”?!
У великій кількості він дуже шкідливий для здоров’я. Наше тіло посилає специфічні сигнали, якщо ми споживаємо дуже багато цукру.
Якщо ви помітили у себе хоча б 2 з цих ознак, радимо вам переглянути свої вподобання щодо солодкого!
- Недолік енергії і відчуття втоми.
Продукти з високим вмістом цукру забезпечують тимчасове підвищення енергії. Однак після цього ви завжди будете почувати себе більш втомленими. - Проблеми зі шкірою і нігтями, темні кола під очима.
Цукор надає запальну дію, і надмірне вживання може впливати на стан шкіри і рівень адреналіну, що призводить до утворення темних кіл під очима. - Пристрасть до солодощів.
Якщо ви відчуваєте буквально ломку за чимось солоденьким – це перший дзвіночок цукрової залежності. - Часті застуди та грип.
Високий вміст цукру в раціоні може послабити імунну систему і природну здатність організму боротися із застудою, вірусами грипу та навіть хронічними захворюваннями. - Ви погано думаєте після їжі.
Цукор може викликати так званий мозковий туман. Він виникає після вживання великої кількості цукру, рівень глюкози в крові різко піднімається, а потім падає. Це веде до перепадів настрою і проблем з концентрацією уваги. - Збільшення ваги.
У цукрі немає білка і клітковини, він не може нас наситити. Тому, ми споживаємо його більше, ніж потрібно. Як висновок- вага зростає. Надлишок цукру призводить до занадто великого вироблення інсуліну. - Притуплене почуття рецепторів.
Підвищене споживання цукру впливає на смакові рецептори, і продукти вам будуть здаватися не такими солодкими, як раніше. Отже, ви будете їсти все більше і більше цукру, щоб задовольнити вашу тягу.
Рішенням може бути зниження кількості цукру в раціоні.
Так, перші декілька днів буде дуже важко, проте коли ваше тіло прийде норму, ви самі здивуєтеся, як багато солодкого ви їли.
А як часто їсте солодощі ви?
За матеріалами: lifter.com.ua, hronika.inf
The Paper He Never Read
The machines kept me tethered to the world for sixteen hours. Flatline, then a thready pulse. Flatline again. I was...
Maggie pulled into the parking lot of Desert Willow Senior Living ten minutes late, Tucker panting in the passenger seat of her Honda CR-V. His gray muzzle was pressed against the window, leaving streaks of slobber she’d have to wipe later. She killed the engine and sat for a moment, watching the automatic doors of the memory care unit. Eight months since she’d moved her father in. Eight months of this old Lab shedding on her backseat, whining at the door every time she grabbed her keys.
*What if Dad doesn’t even know him anymore?* She grabbed the leash, and Tucker’s tail thumped hard against the center...
El gimnasio que me compré con mis ahorros estaba en una plaza pequeña en Hialeah, al lado de una lavandería que olía a suavizante todo el día. Yo llegaba a las cinco y media de la mañana, ponía el café y repasaba las máquinas antes de que entrara el primer cliente. Ese era mi ritual. El negocio no era gran cosa: tres mil pies cuadrados, barras oxidadas en los extremos y un aire acondicionado que sonaba como un tractor, pero era mío. Aunque había un tipo que se creía que el dueño era él.
Se llama Diego Mercado. Veinticuatro años, espalda de nevera, mandíbula de catálogo, una legión de seguidores que le aplaudían hasta...
I Stayed Silent When I Found Out My Husband Had Another Woman. Not Because I Feared Being Alone—My Grandmother Taught Me That Those Who Shout Have Run Out of Arguments. I Had Arguments, but I Was Waiting for Them to Form a Complete Picture. I Wasn’t Waiting for a Confrontation; I Was Waiting for a Slip of the Tongue. Because Men Like My David Always Slip Up—Not About Women, but About Money That Isn’t Theirs.
I stayed silent when I found out my husband had another woman. Not because I feared being alone or doubted...
La fille du jardinier
Je m’appelle Rodolphe Delmas, et pendant vingt-neuf ans j’ai cru que le monde appartenait à ceux qui naissaient du bon...
No Vine a Casarme con la Hija de un Albañil
Miren, antes de que me crucifiquen, déjenme dar mi versión. Me llamo Diego Rivas del Valle. Mi familia llegó de...
Užrašų knygelės dvelksmas
Aš dirbu padavėju „Grand Courtyard“ viešbučio banketų salėje jau dvylika metų. Per tą laiką mačiau visko: vestuves, kurios subyrėdavo dar...
Mergaitė su violetine saulute ant marškinėlių priėjo prie manęs ir tarė: „Mama žinojo, kad tu čia būsi“
Sporto salėje dar kvepėjo šviežiu parketo laku, sumišusiu su dulkių ir jaunystės nerimo kvapu. Ant krepšinio stovų kabojo mėlyni ir...