Все почалося з того, що нас запросили його друзі, і я вдягнулася так, як люблю.

Усе почалося з того, що нас запросили в гості його друзі, я вдягнулася так, як мені подобається. Мій наречений теж любить, як я вдягаюся. Тільки-но я вийшла з кімнати, свекруха ледь не зомліла від мого вигляду. Одразу наказала зняти сукню і детально розповіла, у що маю вдягнутися.

З Остапом я познайомилася в Інтернеті. Ми жили в різних містах, але він відразу мені сподобався — добрий, приємний, вродливий, надійний чоловік. Ми довго переписувалися в соціальній мережі, а потім він прийшов до моїх батьків. Я саме закінчила школу, мені було 18 років, йому 26. Через півроку Остап зробив мені пропозицію, і ми переїхали до його батьків.

Ми вирушили в село, я відчувала, що мене не зустрічатимуть привітно. Їхали довго, а з потяга зійшли вже вночі. Приїхали в їхній дім, а вранці свекруха прийшла і дала мені віник з наказом:

– Тепер ти в цьому домі господиня, роби все сама. Я прибирала весь будинок, прала їхній одяг, прасувала, готувала. Масажувала її, а також доглядала за своїм майбутнім чоловіком, буквально бігала за ним, як за дитиною.

Усе почалося з того, що нас запросили в гості його друзі, і я вдяглася так, як люблю. Мій наречений теж любить мій стиль. Щойно я вийшла з кімнати, свекруха ледь не зомліла від мого вигляду. Одразу наказала зняти плаття і детально розповіла, що надіти.

Часом я навіть шкодувала, що вирішила приїхати. Вона постійно хвалила сина, я не лаяла за це, бо вважала, що мій наречений дійсно добрий, постійно говорила: «мій син, мій син».

Хотілося сказати їй: мамо, прокиньтеся, вашому синові 26 років! Не поводьтеся з ним, як з маленькою дитиною!

Одного вечора, сидячи за столом, вона почала розповідати про попередніх наречених Остапа — начебто був завидним нареченим. Потім глянула на мене і сказала, що одна з них була дуже гарна, навіть вродливіша за мене.

– Вона йому сказала: бери її за дружину, але він не послухав, не захотів одружитися. Не розумію, чому саме з тобою вирішив одружитися?!

Я не люблю вихвалятися, але в школі завжди була авторитетом. Вчителі мене любили і поважали, навіть після випускного дали моїм батькам грамоту за виховання чудової дочки. Я брала участь у всіх шкільних заходах, і все місто мене знало. Зараз продовжую навчання в університеті й одночасно працюю перукарем.

Але мати Остапа постійно занижує мої досягнення перед своїми родичами. Кожного разу покидаю кімнату і тихо плачу в іншій кімнаті, бо знаю, що якщо скажу моєму майбутньому чоловікові, що мати мене ображає, він відповість:

– Про що ти говориш? Моя мати свята, вона не могла такого зробити чи сказати. Вибий це з голови, вона тебе дуже любить. Просто поладь з нею і станьте друзями.

Через кілька місяців відбудеться моє весілля (заплановане на осінь). А я буду жити зі свекрухою, бо він у неї єдиний син. Що мені робити? Я не можу з нею жити. Моя мама дуже здивувалася поведінці майбутньої свекрухи, сказала лише, щоб я була терплячою. А що ще можу зробити?