Внуки на вихідних у бабусі й дідуся: незабутні моменти.

Внуки попросили посидіти з онуками. Ми, звісно ж, погодилися. Нашим онукам пощастило. У них чотири пари бабусь і дідусів, які змагаються за право проводити з ними час.
Після недовгих зборів діти вирушили в театр, а ми залишилися в їхньому домі з онуком та онучкою.
Я раптом зрозуміла, що не знаю, як змінити підгузник. Коли моя донька була маленькою, підгузників ще не було, тому перший підгузник виявився “комом”: я вдягла його на онучку задом наперед. Чоловік зайшов до кімнати, засміявся, показав, як правильно, і пішов грати з онуком у роботів та війну.
Я дала онучці пляшечку з молоком і почала співати їй колискову: люлі-люлі, засинай.
Перед відходом невістка сказала: «Оксано, вона у нас спокійна дівчинка, покладеш в ліжко, і все. Вона одразу засне, ми її так привчили».
Але онучка плакала щоразу, коли я намагалася покласти її в ліжечко, тоді я сказала: «Дівчинко моя, в моєму житті нарешті є час на те, щоб ти засинала в моїх руках, а я тобі співала». І вона одразу заснула, солодко сопучи носиком в згині мого ліктя.
Мені не потрібно було нікуди поспішати. Ні на роботу, щоб заробити на життя. Ні в магазин, щоб стояти там у черзі. У мене було весь час світу, щоб, похитуючись у кріслі-гойдалці, співати онучці «люлі-люлі» так, як колись не змогла співати доньці.
Онучка всміхалася уві сні. Вона міцно спала після теплого маминого молока, а я думала, як добре все задумано в природі. На зміну дорослим дітям приходять онуки. І це вже інша любов. Не більша чи менша, просто інша.
На онуків є більше часу, бо багато в житті вже налагоджено. Кар’єра збудована, гніздо облаштоване. І є можливість доспівати, дотримати й доцілувати те, що не встигла в дітях. Багато хто встиг в дітях, а я не встигла.
Мені було самотньо і страшно. Мені не було на кого спертися. Тодішній чоловік їв груші, і мама чомусь постійно примовляла мені під ніс: «Не нищкай з нею, не нищкай, виросте потім розбещеною». А я все одно нищкала, коли мама не бачила.
І тепер, поки чоловік грає з онуком у роботів та війну, я буду щосили готувати і балувати онучку. Я не відпущу її з рук, буду співати їй колискову про сіренького вовчика.
Нехай тільки спробує вкусити тебе за бочок, моя дівчинко. Лягай сміливо на краю, баю-баю. Прийде сіренький вовчик і отримає наганяй особисто від мене, твоєї бабусі. Бо ніякий вовчик, ні сіренький, ні білий, не буде тобі вказником, на якому краю тобі спати і що робити. Це тобі кажу я, бабуся, яка буде завжди поруч на випадок вовків та інших стихійних лих у твоєму житті.
Я розповім тобі все-все про свій досвід, але ти все одно мене не послухаєш і, звісно ж, наб’єш свої ґулі.
А поки ти вміщаєшся в гніздечку, сплетеному з моїх рук, я буду продовжувати співати тобі колискову, не перестаючи дякувати тобі за те, що ти дала мені цей шанс. Доцілувати. Дотримати. Доспівати.