Connect with us

З життя

З трепетом у серці вона постукала у двері. У відповідь – тиша.

Published

on

З трепетом у серці Ніна постукала у двері. У відповідь – тиша. Вона невпевнено дістала з сумочки ключ, відчинила двері… Боже, як давно вона тут не була! Все залишилося як було, нічого не змінилося в цьому колись рідному та улюбленому домі, лише все стало непривітно чужим.

Минув майже рік після сварки з Максимом. Вони й раніше, бувало, сперечалися. Ніна брала на руки Софійку і зі сльозами на очах йшла до мами. Здебільшого Максим, скучивши, тікав миритися вже наступного дня. Життя знову налагоджувалося, перемир’я вносило різноманітність у їхні стосунки. Але цього разу все було інакше…

Скинувши спогади, Ніна рішуче попрямувала до шафи, щоб знайти потрібні документи. Папери лежали нетронутими, дбайливо упаковані в папку її ж рукою. Вже два місяці за Ніною наполегливо доглядав хлопець, який давно був закоханий у неї. Відносин між ними ще не було, але тиждень тому він офіційно попросив її руки.

І весь цей тиждень Ніна не могла заснути, щось гнітило її, вона ніяк не могла ухвалити рішення.

Спочатку здавалося, що непорозуміння з Максимом має розв’язатися. Він постукає у двері, як завжди проникливо загляне в саму душу і скаже: “Як же я скучив!”.

Але дні йшли, місяці минали, а в житті нічого не змінювалося. З Максимом бачилися мимохідь, він ставав усе більш відчуженим і холодним, між ними немов розверзлася прірва. Він приходив лише до Софійки, мовчки брав її за руку і вів до себе. Потім так само мовчки приводив назад. Софійка весело щебетала, хизуючись татусевими подарунками – крутилася біля дзеркала у новій суконці чи туфельках. А Ніна лише сумно згадувала, як блищали очі Максима, коли він приносив подарунки для неї. А зараз… на Ніну він навіть і не дивився, вони відчували себе ніяково наодинці, і вона поспіхом зникала у своїй кімнаті. Мама, яка не мала особливих симпатій до Максима, часто повторювала: “Що Бог дає, то на краще”. Поступово й сама Ніна в це повірила.

Глибоко зітхнувши, Ніна прощальним поглядом обвела кімнату і… здригнулася від несподіванки: на дивані спав Максим. Напевно, після зміни. Першим бажанням було швидше піти, але щось змусило її залишитися. До болю знайома кожна риса, обличчя огрубіло, заросло щетиною, кола під очима… Ніна повільно сіла поруч. Що вона знає про цю людину, з якою прожила пліч-о-пліч не один рік? Які думки ховаються за цим нахмуреним чолом? Перед внутрішнім зором Ніни раптом промайнуло напівзабуте обличчя молодого Максима: віддані хлопчачі очі, а усмішка була світлою-світлою… Їй завжди здавалося, що саме в цю усмішку, яка перевернула її душу догори дригом, вона колись закохалася. Невже той усміхнений хлопчик і цей втомлений похмурий чоловік – одна і та сама людина? А часу з тих пір минуло зовсім небагато. Знову згадалася світла усмішка. І так живо, так реально було це бачення, ніби докір їй, Ніні…

Господи, куди ж усе це поділося? Вона безпорадно озирнулася, немов шукаючи когось, винного в її зруйнованому житті. Серце занило, затріпотіло, забилося в лещатах нахлинулих безрадісних спогадів. Їх колись затишний і казковий світок поступово заповнили дріб’язкові суперечки й образи, сльози і безутішне відчуття нерозуміння. Вічно втомлений Максим, який вертівся на трьох роботах, щоб забезпечити її і Софійку і нікому не бути зобов’язаним… У Ніни було час усе обдумати і зрозуміти, що їй елементарно не вистачило терпіння, жіночої гнучкості та мудрості…

А вони ж колись були невимовно щасливі. І це не маячня її хворої фантазії. Ніна схвильовано підвелася, їй нестерпно захотілося довести це самій собі. Її погляд упав на руку Максима, що лежала на їх… весільному альбомі, на фотографії, де вони були просто осліпно щасливі…

Рука її невільно здригнулася, і фотографії з м’яким шелестом посипалися на підлогу. Озирнулася і застигла… На неї дивився Максим.

– Ніно, ти повернулася? – його очі захопливо сяяли, і їй стала нестерпною думка, що півгодини тому вона могла піти назавжди…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 + шістнадцять =

Також цікаво:

PL15 хвилин ago

Przez kilka tygodni po tamtym wieczorze nie potrafiłam założyć sukienki z ozdobnymi rękawami.

Przez kilka tygodni po tamtym wieczorze nie potrafiłam założyć sukienki z ozdobnymi rękawami. Rozerwony materiał wisiał w szafie, przykryty roboczą...

З життя20 хвилин ago

Being with a half‑price haggler is beneath my dignity – you can’t live with such folk, nor let them multiply, and a lady proudly responded to my proposal.

My names Michael, Im 54, divorced, with an adult daughter whos long stopped sending me maintenance. My exwife lives on...

IT28 хвилин ago

Per settimane non riuscii a indossare nulla color avorio.

Per settimane non riuscii a indossare nulla color avorio. Il vestito strappato rimase appeso dietro la porta del mio armadio,...

CZ34 хвилини ago

Myslela jsem si, že tím večerem všechno skončilo.

Myslela jsem si, že tím večerem všechno skončilo. Ve skutečnosti teprve začalo něco mnohem nepříjemnějšího než veřejný skandál. Musela jsem...

З життя1 годину ago

A month ago she agreed to give a strange old lady a lift down a deserted country road into the furthest backwater. Then a knock sounded at the door.

Id been driving for three hours, the road a lonely stretch of mudsplattered tarmac. In November the English countryside gets...

З життя2 години ago

Why should I be a caregiver for the old man? What will you give me—an apartment? a car?—the 24‑year‑old answered when I, Andrew, 43, proposed.

Why should I be a carer for an old man? What are you going to give me a flat? A...

З життя3 години ago

“If you don’t like it, go home”: My 56‑year‑old housemate threw me out of the cottage — and I finally figured out what I was in that relationshipIn the quiet aftermath, I reclaimed my independence, realizing that freedom was far more valuable than any stale companionship.

Eleanor was fortythree, James fiftysix. For three years theyd been sharing a twobedroom flat on the outskirts of Manchester not...

З життя4 години ago

— Fine, we’ll do a DNA test, — I said to my mother‑in‑law with a smile. — But make sure your husband checks his own parentage too…

Lets do a DNA test, I said, smiling at my motherinlaw. And perhaps you could have your husband check whether...